Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■

Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ з липня 2003 року на своїй Інтернет-сторінці відкриває нову рубрику ⌠Довкілля■. До цього нас спонукало величезне зацікавлення громадськості проблемами, які так чи інакше торкаються навколишнього середовища людини. На скільки гарантує безпеку для мешканців України укриття 4-го блоку Чорнобильської АЕС, т.зв. ⌠саркофаг■, і які перспективи побудови нового? Якою є якість питної води сьогодні, яке повітря, загалом, який стан довкілля в Україні? Коли перестануть вирубувати карпатські ліси? Які птахи та тварини знаходяться під загрозою зникнення в Україні? Ці та інші подібні питання постійно турбують наших громадян, і часом вони знаходять відповіді на них у не завжди достовірних публікаціях. З огляду на це ми плануємо залучати до співпраці у нашій рубриці відомих вчених, державних службовців, представників екологічних громадських організацій, які даватимуть професійні та аргументовані відповіді на питання наших краян. Відкриває рубрику ⌠Довкілля■ Мовчан Ярослав Іванович, кандидат біологічних наук, начальник Управління охорони земельних ресурсів, екомережі та збереження біорізноманіття Міністерства екології та природних ресурсів України. (Докладніше ознайомитися з біографією Я. І. Мовчана ви можете на нашому сайті в рубриці ⌠Наші автори■).

Довкілля, біорозмаїття та екологія

Є речі, щодо яких ми можемо дискутувати, уточнювати, варто √ не варто, сьогодні √ завтра, як, хто, коли і т.д. Але є речі, щодо яких це недоречно робити, які є засадничими і фундаментальними, від яких всі і все залежить. І можна тільки говорити і дискутувати, - як швидше і як краще. Мова про живу природу в її цілісності, про біорізноманітність √ різноманітність живого - і його збереження. І власне ця жива компонента світу і робить живим наше довкілля √ той світ, що нас оточує і який є для нас дійсно значимим (древні називали його └Ойкуменою■ √ доступний, знаний світ, де живуть люди, і відповідником довкілля є англійський environment та російська окружающая среда, а українська калька з російської √ навколишнє природне середовище). Але світ живого організований в комплекси √ екосистеми, які вивчає наука екологія. В рамках системного підходу екологію можна розглядати ширше √ як науку про функційні аспекти живих систем в їх зовнішніх проявах, на різних рівнях організації біосистем. І поганим тоном є говорити при погану екологію √ наука не може бути поганою; доречніше сказати про стан довкілля чи його компонент, які вже давно викликають стурбованість екологів, і не тільки.

Досвід людства щодо біорізноманіття √ дуже контраверсійний, тобто суперечливий, оскільки йдеться про тисячоліття освоєння природи, перетворення її в майстерню, а тепер, коли виявилося, що людині потрібен також і храм (і може навіть більше, ніж майстерня...), людство демонструє здатність до адаптивної поведінки, до виправлення помилок минулого.

Ця адаптивність людства проявляється і в світових екологічних самітах (в Ріо-де-Жанейро та Йоганезбурзі), і в глобальних та регіональних конвенціях, і у Все-європейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, і в ідеї екологічної мережі, в підтримці збереження біорізноманіття на інших континентах, в розвитку заповідних територій, в громадських рухах за врятування світу живого √ лісів, дельфінів, першоквітів, боліт і птахів. Світ повертається до первісних цінностей. Проблема в тому, щоб встигнути це зробити.

Україна, з моменту проголошення незалежності, здійснює достатньо послідовні кроки щодо збереження біорозмаїття. Це і порівняно розвинуте законодавство, ратифікація чи приєднання до відповідних конвенцій, сучасна нормативна база, це і зростання в два рази, більш ніж на мільйон гектарів, площі заповідних територій. Це і Концепція (стратегія) збереження біорізноманіття, державні програми розвитку територій, що охороняються, сильні розділи в програмах └Дніпро■ та └Охорона і відтворення довкілля Азовського та Чорного морів■, формування національної екомережі. Біорізноманіття визнано пріоритетом державної екополітики в Основних напрямках охорони довкілля, збалансованого природокористування та забезпечення екобезпеки (1998).

Але річ в тім, щоб робити більше і швидше, пам▓ятаючи про транзитність економіки і процеси приватизації, застарілі технології і бідність, забруднене довкілля і деградацію екосистем, зрештою, інерцію совкового, неекологічного в своїй суті мислення, пріоритетність соціально-економічних факторів та критеріїв і неважливість └якихось там жаб і хрущів■. Час не чекає.

Йдеться про більш системну діяльність, зміну соціальних орієнтирів, більш тісну співпрацю з колегами, як в Україні, так і за кордоном. Більш тісна співпраця в Україні означає, передусім, подолання галузевості, відомчого підходу в природокористуванні, включення екологічних, екосистемних вимог і міркувань в секторальну практику.

Що торкається міжнародної співпраці, то йдеться про ефективне використання тих можливостей, що склалися в Європі. Ми маємо гарний приклад такої співпраці з Нідерландським Міністерством сільського господарства, рибальства та охорони природи, коли співпраця людей і кілька сотень тисяч доларів дозволили створити чи розширити десятки об▓єктів національного значення, осучаснити законодавство в Україні, сприяти розвитку справи збереження біорізноманіття в Європі.

Важливо зберегти наше довкілля. Воно варте того. А потім вже і дороги, і канали, і фабрики побудуємо. Бо буде для кого. А хворі люди серед асфальту, рейок, металу, відходів і бетону √ лишимо це в минулому. Світ має бути трохи різноманітнішим. Насамперед біо-різноманітнішим!

Інші статті розділу:

Коротка інформація про стан довкілля в Україні

Інформацію сайту можна використовувати з посиланням на джерело.