|
|
|
|
Зараз у нашому сусп╕льств╕ точиться дискус╕я, чи треба в╕дбудовувати укра╖нськ╕ духовн╕ святин╕. Нам зда╓ться, що в╕дпов╕дь на це питання можна знайти у спогадах протопресв╕тера Демида Бурка. ⌠Укра╖нська Православна Церква √ в╕чне джерело життя■.
⌠Л╕тописом бурхливого стор╕ччя■ назвав ц╕ спогади Патр╕арх вс╕╓╖ Руси √ Укра╖ни пок╕йний +Мстислав. Перед читачами книги постають бурхлив╕ под╕╖ минулого стор╕ччя. В н╕й розпов╕д╕ про в╕дродження та знищення б╕льшовицькою владою Укра╖нсько╖ Автокефально╖ Православно╖ Церкви, спогади про визначних д╕яч╕в укра╖нського церковного життя, як╕ стали мучениками за В╕ру. Ми не т╕льки вдячн╕ авторов╕, що в╕н збер╕г для майбутн╕х покол╕нь страшн╕ под╕╖ з недавньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни та ╕мена борц╕в ╕ мученик╕в за Православну В╕ру, але вдячн╕ йому й за те, що в╕н не залишив нас байдужими та вдихнув над╕ю на краще майбутн╓ нашого народу, нашо╖ В╕ри та Церкви. Як з попелу поста╓ легендарний птах фен╕кс, так сьогодн╕ в╕дроджуються на наш╕й земл╕ православн╕ святин╕. ╤ в пам▓ят╕ вдячних нащадк╕в, завдяки таким людям як протопресв╕тер Демид Бурко, назавжди залишаться ╕мена тих, хто в╕ддав сво╓ життя за нашу В╕ру, за нашу державу, за те, щоб на ки╖вських пагорбах височ╕ли величн╕ бан╕ укра╖нських Церков. (Про автора див. у розд╕л╕ ⌠Наш╕ автори■).
СУЦ╤ЛЬНЕ РУЙНУВАННЯ ЦЕРКОВ У КИ╢В╤
"Господи, вони повбивали пророк╕в Тво╖х ╕ святиню Твою зруйнували." (Римлян, 11, 3)
┘Московсько-б╕льшовицький вандал╕зм взявся ц╕лком знищити великий християнський ╕ нац╕ональний образ Ки╓ва, щоб перетворити його на образ рос╕йсько-сов╓тського безбожного "соцгорода". Зруйнування в 1934-1935 pp. Михайл╕вського Золотоверхого собору, коштовно╖ пам'ятки княжих час╕в (1108-1113 pp.), Трапезно╖ церкви та дзв╕ниц╕ цього монастиря, Трьохсвятительсько╖ церкви, також пам'ятки XII стол╕ття, величних собор╕в Микола╖вського ╕ Богоявленського, побудованих гетьманом ╤ваном Мазепою в 1690-1693 pp., двох дзв╕ниць при них та церкви св. Миколая на Аскольдов╕й могил╕ нов╕тн╕х вандал╕в не задовольнило, вони вчинили суц╕льний розгром церков Ки╓ва.
За ╕сторичними описами Ки╓ва М. Закревського, М. Максимовича, П. Лебединц╕ва, В. Щербини, К. Широцького, Ф. Ернста й ╕нших досл╕дник╕в, до 1930-х рок╕в у Ки╓в╕, разом з його передм╕стями, було понад сто церков. Зруйновано ╖х у 1934-1936 pp. б╕льше с╕мдесяти. Згада╓мо коротко про ц╕ церкви (кр╕м згаданих вище), як╕ мали для Укра╖ни ╕ всього православного св╕ту велике значення, як пам'ятки християнського мистецтва ╕ пам'ятки культурно-╕сторичн╕, нац╕ональн╕, створен╕ впродовж в╕к╕в ген╕╓м укра╖нського народу.
Успенський собор на Подол╕, "Мат╕р Божа Пирогоща", як називали його в народ╕. Побудований князями ки╖вськими Мстиславом ╕ Ярополком, синами славного князя Володимира Мономаха в 1131-1135 pp. У цьому собор╕ молився князь ╤гор Святославич, коли вт╕к з половецького полону, про що згаду╓ться в "Слов╕ о полку ╤горев╕м": "╤гор ╖де по Боричев╕ до Свято╖ Богородиц╕ Пирогощо╖". В собор╕ була ╕кона Богородиц╕, що ╖╖ прив╕з на початку XII ст. з Царгороду ки╖вський боярин Пирогощ, тому й названо ╖╖ ╕ саму церкву "Пирогощою". Конструкц╕я Успенського собору була характерна для ки╖вських церков, будованих у XII ст., прямокутня в плян╕, з трьома поздовжн╕ми навами ╕ трьома в╕втарними апсидами, п'ятибанна, як про це св╕дчить арх╕диякон Павло з Алеппо (1654 р.) у сво╓му опис╕ цього храму: "Ввели нас у благол╕пну муровану церкву, що серед ринку, з п'ятьма банями, розм╕щеними хрестом, во ╕м'я Усп╕ння Богородиц╕." Собор два рази гор╕в. П╕сля першо╖ пожеж╕ його реставрував ╕ оформив куполи в стил╕ укра╖нського бароко арх╕тектор ╤ван Барський в 1750-1752 роках. П╕сля друго╖ пожеж╕ (страшно╖) року 1811 собор у верхн╕й його частин╕ перебудовано, поставлено лише один купол, стилю класицизму (таким в╕н стояв до 1930-х рок╕в).
Цей старовинний собор стояв у центр╕ ╕сторичного Подолу. Свого часу, до збудування гетьманом ╤ваном Мазепою Богоявленського собору, в╕н (Успенський собор) був осередком просв╕тнього ╕ культурно-нац╕онального життя Ки╓ва. При цьому храм╕ було створене Ки╖вське Братство, б╕ля цього храму в╕дбувалися в т╕ часи святков╕ традиц╕йн╕ здвиги та громадськ╕ церемон╕╖, вишиковувались рем╕снич╕ цехи зо сво╖ми корогвами ╕ т. ╕н. В цьому храм╕ довгий час, наприк╕нц╕ XVII ст. ╕ в перш╕й половин╕ XVI11-го, був титарем Григор╕й Барський, батько славних подвижник╕в укра╖нсько╖ культури Василя й ╤вана Барських. За наших час╕в, 1934 p., цей храм був десять м╕сяц╕в (з к╕нця лютого до к╕нця грудня) митрополичою катедрою арх╕╓пископа ╤вана Павловського, останнього митрополита в стопечальн╕ дн╕ Укра╖нсько╖ Автокефально╖ Православно╖ Церкви, розтерзано╖ московсько-б╕льшовицькою владою. В травн╕ 1935 р. тихо, без розголосу, одн╕╓╖ ноч╕ цей собор зруйнували, висадили в пов╕тря. Н╕хто з фах╕вц╕в арх╕тектор╕в не встиг нав╕ть обм╕ряти його.
Церква Р╕здва Богородиц╕, Десятинна. Стояла на територ╕╖ найстар╕шого Ки╓ва, близько Андр╕╖вського собору. Збудована в 1811-1814 pp. на м╕сц╕ Богородично╖ Десятинно╖ церкви св. князя Володимира, яка загинула 1240 року п╕д час татарсько╖ навали. Вона (Десятинна церква наших час╕в) була п'ятибанною, значно менша в╕д перв╕сно╖, мала стиль н╕би в╕зант╕йський, але невдалий, важкий, бан╕ присадкуват╕, цибуляст╕. Та мала вона сво╓ значення для Ки╓ва й ц╕ло╖ Укра╖ни тим, що знаменувала собою величну Десятинну церкву, храм перших дн╕в ╕ в╕к╕в православно╖ в╕ри укра╖нського народу. Зруйнували ╖╖ 1934 p., одночасно з Георг╕╖вською церквою.
Свого часу старанням митрополита Петра Могили ру╖ни Десятинно╖ церкви розкопано ╕ видобуто з них мощ╕ св. князя Володимира. З уламк╕в храму було складено тод╕ невеличку церкву, яка ╕снувала недовго.
Мик╕льсько-Стовпський чолов╕чий монастир, ченц╕в якого, як ╕ ченц╕в Ки╓во-Печерсько╖ Лаври, ще в 1927-1928 pp. терором роз╕гнало ╫ПУ. Стояв в╕н на Печерськ╕й гор╕ над Дн╕пром близько Аскольдово╖ могили, вище не╖. Соборний храм монастиря св. Миколая, бароко, збудований у друг╕й половин╕ XVII ст. "Стовпським" називався в╕н тому, що головний його купол мав форму стовпа. В цьому храм╕ збер╕галась ╢вангел╕я в дуже коштовн╕й оправ╕, дарунок К. ╤пс╕лант╕, про якого вже згадано; в╕н тут часто молився, бо жив напроти монастиря в сво╓му дом╕ на провулку, що донедавна звався ╤пс╕лант╕╖вським. Цей храм ╕ трапезну монастирську церкву, пам'ятку початку ХУ╤╤╤ст., також бароко, зруйновано в червн╕ 1934 р. разом ╕з сус╕дн╕м Микола╖вським собором гетьмана ╤вана Мазепи.
Флор╕вський ж╕ночий монастир на Подол╕, п╕д горою Кис╕л╕вкою, що був заснований на Печерському, в якому (монастир╕) гетьман ╤ван Мазепа збудував Вознесенський собор ╕ в якому ╕гуменею була його мати Мар╕я. Цей Вознесенський собор та ╕нш╕ буд╕вл╕ монастиря з наказу рос╕йського царя Петра ╤, розлютованого на гетьмана ╤. Мазепу, 1708 р. зруйновано дощенту (кам╕нь з буд╕вель використано для будови арсеналу та фортец╕ на Печерському).
Соборна церква Вознес╕ння Господнього, в типовому укра╖нсько-нац╕ональному стил╕, трибанна, збудована в 1716-1719 pp. Вона зачаровувала глядача сво╓ю красою, в╕д ╖╖ миловидих осяйних форм, в╕д надзвичайно ефективних позолочених бань в╕яло духовною рад╕стю ╕ споко╓м. Також чарували й ╕нш╕ святин╕ монастиря ╕ все, що було в його ст╕нах. В XVIII ст. тут серед черниць було багато ж╕нок, удовиць ╕ д╕вчат, з родин укра╖нсько╖ козацько╖ старшини, й чимало з них були тут визначними ╕гуменями. Монастирський хор в╕дзначався несказанно гарними голосами; це було "небо на земл╕", як сказав про сп╕в хору Флор╕вського монастиря великий естет поет Микола Вороний. Також широко славились тутешн╕ черниц╕ високою вм╕л╕стю художнього гаптування. Останн╕ дн╕ цього монастиря були траг╕чн╕. Року 1933 майже вс╕ його корпуси зайняло ╫ПУ п╕д квартири для м╕л╕ц╕╖ й ╕ншого. На весн╕ 1934 р. воно запечатало соборну церкву, а ╕гуменю, що протестувала проти цього, замкнуло в св╕й каземат, де вона скоро померла. Черниц╕ молились дал╕ в Богородичн╕й церкв╕, молились до к╕нця, а жили де╕нде. Вл╕тку 1935 р. Вознесенський собор ╕ церкву Р╕здва Богородиц╕ зруйновано динам╕том, Трапезну ≈ перетворили на якийсь склад, а восени зруйнували ╕ дзв╕ницю.
Церква св. Миколая Доброго, на Подол╕. Стояла близько Флор╕вського монастиря. Збудована старанням козацького гетьмана Сам╕йла К╕шки наприк╕нц╕ XVI стол╕ття, п'ятибанна, в стил╕ амп╕р. Дзв╕ниця при н╕й, будова того ж часу; в 1770-1771 pp. ╖╖ ремонтував арх╕тектор ╤. Барський, по╓днав стиль амп╕р з укра╖нським бароко. Зруйнован╕ 1935 р. одночасно з Флор╕вським монастирем. Церква Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, на Подол╕, в сус╕дств╕ з церквою св. Миколая Доброго. Побудована в 1762-1766 pp. арх╕тектором ╤. Барським, п'ятибанна, в стил╕ укра╖нського бароко. Це була одна з найкращих арх╕тектурних споруд Барського. Вона зачаровувала красою сво╖х форм, сповнених духом укра╖нсько-православно╖ мистецько╖ стих╕╖, вона милувала з╕р ефективною композиц╕╓ю барокових деталей, оздобленням бань ╕ в╕кон та пишн╕стю фронтон╕в. Щораз, бувало, коли проходжу б╕ля цього храму, дивлюсь ╕ ще дивлюся, й очей не можу в╕д╕рвати в╕д нього. Дзв╕ниця при цьому храм╕, також тв╕р Барського, будова того ж часу ╕ такого ж стилю. Обидв╕ ц╕ дорог╕ пам'ятки зруйнован╕ 1935 року.
Церква св. апостол╕в Петра ╕ Павла на Подол╕, в центральн╕й його частин╕. Перебудована в 1686-1689 pp., в стил╕ укра╖нського бароко, з римо-католицького костьолу Дом╕н╕канц╕в, як╕ ос╕ли були в Ки╓в╕ п╕сля Берестейсько╖ ун╕╖. При цьому храм╕ в 1756-1757 роках арх╕тектор ╤. Барський побудував дзв╕ницю в стил╕ укра╖нського бароко з банею амп╕рського стилю. Вл╕тку 1934 року одного ранку з обох цих пам'яток кияни побачили т╕льки румовища.
Церква св. пророка ╤л╕╖ на Подол╕. Побудована тим же П. Гудимою в 1687-1692 pp. на м╕сц╕ колишньо╖ ╤л╕╖нсько╖ церкви, що стояла там уже в часи св. княгин╕ Ольги. В 1770-1771 pp. цю церкву ремонтував арх╕тектор ╤. Барський. В╕н надав ╖╖ ус╕м трьом баням, фасадам та в╕кнам мистецьких форм укра╖нського бароко. Зруйнована 1935 p., одночасно з Микола╖вською церквою.
Церква св. ╤онна Предтеч╕, звана в народ╕ "Йорданською", на Подол╕. Колишн╕й д╕вочий монастир, в якому були ╕гуменями, одна за одною, три р╕дн╕ сестри великого подвижника Православно╖ в╕ри святителя Димитр╕я Туптала, митрополита Ростовського, сестри, що вславились сво╖м благочестям. Храм збудований наприк╕нц╕ XVI стол╕ття, у в╕зант╕йському стил╕. Одн╕╓╖ ноч╕ вл╕тку 1935 р. висаджений динам╕том у пов╕тря.
Дзв╕ниця при цьому храм╕ будова XVII ст. Також зруйнована в 1935 роц╕.
Церква Преображення Господнього, на гор╕ К╕сел╕вц╕, над Подолом (у сус╕дств╕ з Флор╕вським монастирем), де був замок во╓води ки╖вського Адама Киселя. Церква побудована в перш╕й половин╕ XVII ст., у в╕зант╕йському стил╕ з елементами укра╖нсько╖ типово╖ арх╕тектури. Зруйнована 1934 року.
Церква Вс╕х Святих, серед кладовища на гор╕ Щекавиц╕, що також над Подолом. Збудована в 50-х pp. XVIII ст.; сво╖ми прекрасними формами нагадувала Свято-Андр╕╖вський собор, що на Андр╕╖вськ╕й гор╕ в Ки╓в╕. Зруйнована разом дзв╕ницею, що стояла при н╕й ╕ з старовинним в╕с╕мсотл╕тн╕м кладовищем ул╕тку 1934 року.
Церква святих Костянтина й ╢лени, на Подол╕, також близько його центру. Збудована в 40-х роках XVII ст. й в╕дремонтована в 1760-1762 pp. арх╕тектором ╤. Барським, в стил╕ укра╖нського бароко. Зруйнована 1935 року. Разом з ц╕╓ю церквою зруйновано ╕ дзв╕ницю, того ж стилю, що стояла там в╕д XVII ст.
Церква Воскрес╕ння Христового, на Подол╕. Збудована в 1659-1662 pp., в╕дремонтована в 1761-1763 pp. арх╕тектором ╤. Барським, також у стил╕ укра╖нського бароко. Зруйнована 1935 року.
Дзв╕ниця при цьому храм╕, тв╕р арх╕тектора ╤. Барського, в тому ж укра╖нському стил╕. Зруйнована разом з храмом. На м╕сц╕ цих коштовних пам'яток поставлено, з ╖хнього каменю, "оз╕ю", за словами киян, нез╜рабне к╕но.
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, на Подол╕ (в д╕льниц╕ "Кожум'яки"). Будова к╕нця XVII ст., в стил╕ укра╖нського бароко, з елементами, доданими п╕зн╕ше в час реконструкц╕╖, стилю класицизму. Зруйнована 1935 року.
Церква Введення Богородиц╕, на Подол╕. Будова початку XVII стол╕ття. П╕зн╕ше, в 1770-х роках, ремонтована арх╕тектор ╤. Барським у формах укра╖нського бароко. Зруйнована 1935 року.
Церква святих апостол╕в Петра ╕ Павла на "Пр╕орц╕", Под╕л. Збудована в 1780-х pp., у стил╕ в╕зант╕йському, в по╓днанн╕ з класицизмом. Зруйнована в 1935 роц╕.
Дзв╕ниця, там же, пам'ятка того ж XVIII стол╕ття. Зруйнована разом з церквою.
Церква-дзв╕ниця в Кирил╕вському монастир╕, що на п╕вн╕чному к╕нц╕ Подолу. Арх╕тектурний шедевр укра╖нського бароко, як св╕дчать мистецтвознавц╕, тв╕р арх╕тектора ╤. Барського, збудована в 1748-1749 роках. Зруйнована в 1934 роц╕. Арх╕тектурний шедевр укра╖нського бароко, як св╕дчать мистецтвознавц╕, тв╕р арх╕тектора ╤. Барського, збудована в 1748-1749 роках. Зруйнована в 1934 роц╕.
Церква святих княз╕в ╕ мученик╕в Бориса й Гл╕ба, на Подол╕. Будова 1791-1793 pp., стиль в╕зант╕йський. Зруйнована в 1935 роц╕.
Церква Р╕здва Христового, на Подол╕, п╕д Володимирською горою на узбережж╕ Дн╕пра. Збудована в 1810-1814 роках ки╖вським арх╕тектором А. Меленським у стил╕ амп╕р. Ця церква дорога була для укра╖нц╕в ще й тим, що в н╕й у травн╕ 1861 року лежала труна з тл╕нними останками Тараса Шевченка, коли ╖х перевозили з Петербургу до Канева. Тут сл╕д в╕дзначити зб╕г факт╕в: будування ц╕╓╖ церкви зак╕нчено на провесн╕ того самого року, коли народився Тарас Шевченко. Не судилося ╖й, ц╕й церкв╕, щоб у стор╕ччя з дня смерт╕ нац╕онального пророка Укра╖ни в н╕й була в╕дслужена Панахида за його велику душу. Вл╕тку 1934 р. цю церкву зруйновано.
Церква Воскрес╕ння Христового, на вулиц╕ Льв╕вськ╕й. Збудована в 1842-47 роках, в╕зант╕йський стиль з елементами бароко. Зруйнована в 1935 роц╕.
Церква св. мученика Олександра (пам. 26 березня н. с.), на д╕льниц╕ "Липки". Збудована в 1881-1884 pp., стиль в╕зант╕йський. Була пишно розписана художником ╤ваном ╥жакевичем. При н╕й стояла (над самою вулицею Олександр╕вською) прекрасна Олександр╕вська каплиця, будова того ж часу, також розписана художником ╤. ╥жакевичем. Обидв╕ ц╕ святин╕ зруйнован╕ 1934 року.
Церква св. мученик╕в безср╕бленик╕в Кузьми та Дем'яна при Олександр╕вськ╕й л╕карн╕ на т╕й же д╕льниц╕. Збудована одночасно з Олександр╕вською церквою, також в╕зант╕йського стилю. Зруйнована 1934 року.
Церкви на ближчих околицях Ки╓ва, в чернечих скитах ки╖вських чолов╕чих монастир╕в. Церква Свято╖ Тройц╕, в Кита╓вському скит╕. Будова початку XVIII ст., в стил╕ укра╖нського бароко. Мала незвичайно пишний р╕зьбований ╕коностас ╕ п'ять ефективних позолочених бань. Зруйнована 1936 року.
Церква св. апостола ╤онна Богослова, там же. Збудована в 1773-1778 роках, також у стил╕ укра╖нського бароко, з елементами класицизму. Зруйнована в 1936 роц╕.
Дзв╕ниця цього скиту, побудована в початку XVIII стол╕ття. Зруйнована в 1936 роц╕.
Церква Преображення Господнього, в Голос╕╖вському скит╕. Будова 1712-15 рок╕в, стиль укра╖нського бароко, п'ятибанна. Зруйнована в 1935 роц╕.
Дзв╕ниця цього скиту, будована одночасно з церквою. Зруйнована 1935 року.
Церква Р╕здва Богородиц╕ в Феофан╕╖вському скит╕. Побудована одночасно з церквою в скит╕ Голос╕╖в ╕ в тому ж стил╕. Зруйнована 1936 року.
Церква св. великомученика Юр╕я Переможця, в скит╕ "Феофан╕я". Будова к╕нця XIX стол╕ття. Стиль ≈ по╓днання в╕зант╕йського з типовою рос╕йською арх╕тектурою. Вл╕тку 1936 р. зруйновано бан╕ ц╕╓╖ церкви, решта буд╕вл╕ стали складом бензини.
Дзв╕ниця цього скиту. Побудована в 1713-1715 роках. Зруйнована 1936 року.
Кр╕м перел╕чених у нашому нарис╕ зруйнованих ки╖вських церков, що мали культурно-╕сторичне значення (╖х зруйновано б╕льше с╕мдесяти), наприк╕нц╕ 1941 року зруйновано в Ки╓в╕ ще один храм княжо╖ доби, велику святиню укра╖нського народу, ≈ Успенський собор Ки╓во-Печерсько╖ Лаври.
Мова автора переважно збережена.
╤нш╕ статт╕ розд╕лу:
З духовно╖ спадщини Григор╕я Сковороди
Радж╕ндер С╕н╜ ⌠Духовн╕ перли для духовно прозр╕лого життя■
Слово про Андрея Шептицького (до 141 роковин в╕д дня народження)
Храм св. Васил╕я Великого у Ки╓в╕
╤нформац╕ю сайту можна використовувати з посиланням на джерело.
|
|
