Слово про Андрея Шептицького
(до 141 роковин в╕д дня народження)
 

Нащадок старовинного шляхетного роду Роман-Мар╕я-Олександр Шептицький народився 29 липня 1865 року в сел╕ Прилбич╕ на Льв╕вщин╕. По батьк╕вськ╕й л╕н╕╖ предки Шептицького були укра╖нцями.

Зак╕нчивши 1883 року г╕мназ╕ю у Краков╕ й перебуваючи на в╕йськов╕й служб╕, в╕н одночасно слуха╓ лекц╕╖ на юридичному факультет╕ Ягеллонського ун╕верситету. Через хворобу (запалення суглоб╕в) в╕н був змушений залишити в╕йськову службу. Молодий Шептицький вивча╓ право, ф╕лософ╕ю та теолог╕ю у Вроцлав╕. Здобува╓ ступ╕нь доктора права, а згодом √ ступ╕нь доктора теолог╕╖. П╕сля навчання у В╕дн╕ та Мюнхен╕ ста╓ доктором ф╕лософ╕╖.

╢ дек╕лька верс╕й щодо переходу А. Шептицького в╕д католицизму до греко-католицько╖ в╕ри. За одн╕╓ю з них (радянською) у його переход╕ вбачали п╕дступи католицьких ╕╓рарх╕в, як╕, н╕бито, мр╕яли з допомогою Шептицького духовно поневолити 160 м╕льйон╕в ⌠гр╕шних■ душ руського Сходу. Проте переконлив╕шою ╕ об▓╓ктивн╕шою причиною переходу А. Шептицького до греко-католицько╖ в╕ри стала подорож 1887 року в Укра╖ну та його знайомство з такими в╕домими вченими, як В. Антонович та М. Грушевський.

Вл╕тку наступного року, за батьк╕вським благословенням на духовну кар▓╓ру, в╕н разом ╕з братом ста╓ послушником монастиря васил╕ан╕в у Добромил╕. А 1 липня 1888 року Шептицький отриму╓ васил╕анську рясу ╕ зм╕ню╓ хресне ╕м▓я на духовне √ Андрей (на честь апостола Андрея Первозванного).

За короткий час А. Шептицький пройшов ус╕ ступен╕ духовно╖ кар▓╓ри аж до висвячення на священика у 1893 роц╕. Невдовз╕ його призначають ╕гуменом Онуфр╕╖вського монастиря васил╕ан у Львов╕, а 1899 р. папа Лев Х╤╤╤ признача╓ А. Шептицького стан╕славським ╓пископом. Саме тут, у Стан╕слав╕ (тепер ╤вано- Франк╕вськ), форму╓ться головна мета його життя - створення на засадах християнсько╖ церкви соборно╖ Укра╖ни, яка б забезпечила розкв╕т нац╕╖.

1900 року папа признача╓ 35-р╕чного А. Шептицького митрополитом Галицьким ╕ арх╕╓пископом Льв╕вським.

А. Шептицький з головою поринув у церковн╕, св╕тськ╕ й пол╕тичн╕ справи, захищаючи ╕нтереси пригноблених галичан. Для цього в╕н використовував св╕й хист, авторитет та власн╕ ф╕нанси.

Особливе м╕сце в житт╕ митрополита займала екумен╕чна д╕яльн╕сть. Працюючи в р╕зних пол╕тичних режимах (Австро- Угорська монарх╕я, панська Польща, радянська влада) в╕н ╕шов на розумн╕ компром╕си, не в╕дступаючи в╕д головно╖ мети. Зусиллями А. Шептицького було збудовано чимало храм╕в та монастир╕в. Напередодн╕ 2-╖ св╕тово╖ в╕йни нал╕чувалося вже 4400 церков греко-католицького обряду, богословська академ╕я, 5 духовних сем╕нар╕й та 127 монастир╕в.

Негативно оц╕нювалася радянською владою д╕яльн╕сть митрополита п╕д час 2-╖ св╕тово╖ в╕йни. Його звинувачували у п╕дтримц╕ н╕мецьких окупант╕в. Справд╕, 30 червня 1941 року А. Шептицький в╕тав Акт в╕дновлення укра╖нсько╖ державност╕, а 1 липня над╕слав в╕тальну в╕дозву н╕мецькому вермахтов╕. Таку його повед╕нку ми можемо зрозум╕ти лише тепер: з огляду на репрес╕╖, що зазнало населення зах╕дноукра╖нських земель в╕д Радянсько╖ Укра╖ни п╕сля 17 вересня 1939 року, А. Шептицький мав над╕╖ на зм╕ни до кращого.

Але вже у грудн╕ в╕н зрозум╕в ╕ визнав свою помилку. Митрополит п╕дн╕ма╓ голос протесту. У березн╕ наступного року в сво╓му пастирському посланн╕ А. Шептицький засуджу╓ окупант╕в, як╕ вбивають людей ╕ беруть участь у знищенн╕ ╓вре╖в. В листах до Г╕ммлера й папи П╕я Х╤╤ в╕н викрива╓ злочини окупант╕в, переконливо доводячи несум╕сн╕сть д╕й ново╖ влади з принципами християнсько╖ морал╕. Кр╕м нього, жоден з церковних д╕яч╕в не наважився докоряти Г╕тлеров╕ за вбивства ╓вре╖в. Збагнувши антигуманну суть фашизму, А Шептицький протиставив йому не лише слово Боже, а й конкретн╕ справи √ десятки ╓вре╖в було врятовано в п╕дземеллях собору святого Юра.

У бурхливому розвитку под╕й А. Шептицького не залиша╓ давня ╕дея: об▓╓днання двох церков √ греко-католицько╖ ╕ православно╖, м╕ж якими пролягла ╕сторична пр╕рва. На думку владики, ця нова церковна ун╕я з юридично й орган╕зац╕йно самост╕йним патр╕архатом у Ки╓в╕ мала оживити мертве т╕ло Укра╖ни. Як зна╓мо, митрополитов╕ не вдалося зд╕йснити свого задуму.

Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року. Поховано його в п╕дземелл╕ собору святого Юра у Львов╕.

(За матер╕алами ⌠╤стор╕╖ Укра╖ни ╕ особах: ╤Х √ ХV╤╤╤ ст.■

╤нш╕ статт╕ розд╕лу:

З духовно╖ спадщини Григор╕я Сковороди

Радж╕ндер С╕н╜ ⌠Духовн╕ перли для духовно прозр╕лого життя■

Дороговказ Матер╕ Терези

Кость Липк╕вський: ⌠Правда про смерть д╕да виплила лише   в роки незалежност╕■ (до 85 р╕чниц╕ проведення Всеукра╖нського Церковного Собору, яким було обрано  Василя Липк╕вського перво╕╓рархом Укра╖нсько╖ Автокефально╖ Православно╖ Церкви)

Суц╕льне руйнування церков у Ки╓в╕

⌠Святе та╖нство шлюбу■

Храм св. Васил╕я Великого у Ки╓в╕

╤нформац╕ю сайту можна використовувати з посиланням на джерело.