|
|
|
|
З духовної спадщини Григорія Сковороди
“Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє”. Ці надзвичайно актуальні в наш прагматичний вік слова належать українському філософу та поету 18 століття Григорію Савичу Сковороді. Сьогодні в Україні постать та філософська спадщина Сковороди привертають все більше уваги не лише філософів, а й звичайних людей. 25 вересня ц. р. відбулася презентація книги директора Інституту філософії НАН України, академіка Мирослава Поповича “Григорій Сковорода. Філософія свободи”. Літературна громадськість України з великим нетерпінням чекає й раніше анонсовану Валерієм Шевчуком книгу, присвячену життєвому шляху “українського сфінкса” Григорія Сковороди.
Наша країна переживає складний час. Можливо саме тому люди намагаються знайти відповіді на непрості проблеми сьогодення в духовній спадщині своїх визначних попередників. Сучасна мисляча людина бачить Сковороду по-новому, знаходячи в його особистому житті та творчості розв’язання сьогоденних українських проблем.
Лейтмотивом всіх філософських шукань Григорія Сковороди є ідея самопізнання, заклик до доброчинності, духовної свободи, осуд жадоби і розкішного життя, проповідь задоволення малим, твердження про можливість досягнення людиною земного щастя у “спорідненій” праці. Життю міста з виром пристрастей він протиставляє поезію тихих полів та зелених дібров.
Ще наприкінці 18 століття шлях до ідеального суспільства (про яке ми так сьогодні мріємо!) Григорій Савич Сковорода вбачав у вихованні нової людини через самопізнання, доступне за допомогою розуму і внутрішнього чуття. На його переконання справедливе суспільство має виникнути на ґрунті освіти та пізнанні людьми самих себе. Слід зазначити, що вчення Григорія Сковороди завжди перебувало у повній гармонії з його особистим життям.
Пропонуємо увазі відвідувачів сайту деякі цитати з творів Григорія Сковороди, що якнайкраще ілюструють його філософські погляди та закликають нас до роздумів. Мову автора – староукраїнську книжну літературну мову останнього періоду її функціонування з елементами старослов’янської, російської та живої української – ми зберігаємо.
- Світ ловив мене, та не впіймав
Напис на могилі Г. С. Сковороди, його заповіт
- Кинь весь мір сей прескверный. Он-то вточь есть темный ад.
«Сад божественных песнъй», пъснь 2-я
- Я ничего не боюсь; одних гръхов я страшусь.
Убій во мнъ всякій гръх: се - ключ моих всъх утъх!
«Сад божественных песнъй», пъснь 3-я
- Дух свободы внутрь нас родит,
Веселитеся, яко с нами Бог!
«Сад божественных песнъй», пъснь 4-я
- О дуброва! О свобода! В тебъ я начал мудръть,
До тебе моя природа, в тебъ хощу и умръть.
«Сад божественных песнъй», пъснь 12-я
- На что ж мнъ замышляти,
Что в селъ родила мати?
Нехай у тъх мозок рвется,
Кто высоко вгору дмется…
«Сад божественных песнъй», пъснь 18-я
- Лутше час честно жить, неж скверно цълый день…
«Сад божественных песнъй», пъснь 23-я
- Завоюй земной весь шар, будь народам многим царь,
Что тъбе то помагает,
Аще внутрь душа рыдает?
«Сад божественных песнъй», пъснь 28-я
- Нужнъйшее тебъ найдеш то сам в себъ.
«Сад божественных песнъй», пъснь 28-я
- Не красна долготою, но красна добротою,
Как пъснь, так и жизнь.
«Сад божественных песнъй», пъснь 30-я
- … Щастіе наше есть мир душевный, но сей мир ни к коему -либо веществу не причитается; он ни золото, ни сребро, ни древо, ни огонь, ни вода, ни звъзды, ни планеты.
З діалогу «Кольцо»
- Все минає, але любов після всього зостається.
Все минає, але не Бог і не любов.
З оригінальних латинських віршів, переклад
Інші статті розділу:
Раджіндер Сінґ “Духовні перли для духовно прозрілого життя”
Слово про Андрея Шептицького (до 141 роковин від дня народження)
Суцільне руйнування церков у Києві
Храм св. Василія Великого у Києві
Інформацію сайту можна використовувати з посиланням на джерело.
|
|
