Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ - Інтерв'ю місяця

Борис Олійник: ⌠Мова √ це доля народу.

Без мови √ нема народу■

Олійник Борис Ілліч народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області. Після закінчення десятилітки вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1956 році. Працював у редакціях газети ⌠Молодь України■, журналів ⌠Ранок■, ⌠Дніпро■, ⌠Вітчизна ⌠, у видавництві ⌠Дніпро■.

Обирався депутатом Верховних Рад СРСР та України. З 1989р. по 1991 √ віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР. Був секретарем правління Спілки письменників України та СП СРСР. Нині √ народний депутат України, голова постійної делегації України в Парламентській Асамблеї Ради Європи, віце-президент ПАРЄ.

Борис Олійник √ автор близько 50 книг поезії, численних публікацій, есе, статей, які перекладені багатьма мовами. Основні збірки поезій: ⌠Б▓ють у крицю ковалі■, ⌠Двадцятий вал■, ⌠Вибір■, ⌠Коло■, ⌠Рух■, цикл-поема ⌠Сиве сонце моє■, ⌠Доля■, ⌠Сковорода і світ■, поема ⌠Трубить Трубіж■, збірка ⌠Таємна вечеря■. На його вірші написано чимало пісень. Популярними стали ⌠Мати сіяла льон■, Мамо, вечір догоря■, ⌠Мелодія■ та багато інших.

Почесний громадянин міст Києва, Канева та Нових Санжар на Полтавщині.

Борис Олійник √ один з найвизначніших поетів сучасності, активний і знаний громадський діяч, Голова Українського фонду культури.

- Шановний Борисе Іллічу! Нещодавно Верховна Рада України ратифікувала Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин. З огляду на це, як Ви можете охарактеризувати сучасну мовну ситуацію в Україні? У чому полягають проблеми розвитку української мови як державної?

- Тенденції останнього десятиліття у словесній стихії сигналізують ⌠sos■ √ простір життєдіяльності української мови в українській державі звужується, навіть, порівняно з досуверенним часом. Постає законне запитання: що ми реального вчинили вже в суверенній державі, де всі заборони знято і впроваджено державність української мови? Відповідь, на жаль, невтішна, бо, крім окремих самодіяльних акцій, на рівні державному сподіяно не вельми багато.

Треба вклонитися подвижництву Анатолія Погрібного, згадати добрим словом ⌠Просвіту■ і її чолового Павла Мовчана, який з гуртом однодумців взявся підготувати новий закон про державність української мови. Подякувати і журналові ⌠Дніпро■, і професорові Василю Яременку та й ще багатьом поборникам рідного слова. Такі подвижники є в кожному селі й в кожному місті. Але, на жаль, всі вони √ ентузіасти √ безсрібники, їхні зусилля не скоординовані цілеспрямованою державною підтримкою.

Згідно з останнім переписом населення України українцями себе визнали 78%. Як пише вчений Михайло Наєнко, ⌠всі плани, бюджети треба коригувати так, аби в Україні державною мовою видавалося 78% книг, 78% газет і журналів, 78% має бути відведено українському телерадіовізійному простору■. Що ж у нас виходить? Навпаки. Майже 80% всього того, що я перерахував, видається неукраїнською мовою. А кому належать ЗМІ? Не мені вам говорити. ЗМІ в руках осіб, котрі інколи і не живуть в Україні. І це в суверенній державі!

З чогось треба починати. Як на мене, почати треба було б зі створення комітету захисту української мови. Цей комітет має не лише захищати українську мову від засмічення безграмотною іноземщиною, а й координувати зусилля всіх доброчинців, реагувати на їхні сигнали стосовно нехлюйства, а то й ворожого ставлення до рідної словесності, планувати узгоджені дії у цій сфері. Одним словом √ вести послідовну державну політику, що має віддзеркалюватися у самій нації √ Державний комітет захисту української мови. Я впевнений, що ми створимо цей Комітет. Мова √ це доля народу. Без мови √ нема народу.

Ситуація мовна у нас, справді, кризова. Проте не треба впадати в істерику, а зрештою все-таки запровадити, принаймні, два канали на радіо та телебаченні, щоб вони пропагували українську ідею. Потрібна нам і масова газета, яка б теж вела цю лінію.

У мовній сфері, зрозуміло, треба діяти без кавалерійських наїздів, аби примножувати прихильників, а не породжувати опонентів, як це трапилося, зокрема, з Європейською Хартією регіональних мов або мов меншин. Як ви знаєте, з цього приводу я зробив заяву у пресі. Я не маю звички відповідати на численні фальшивки щодо моєї скромної персони. Одначе змушений був відповісти на черговий відкритий лист до Президента та запитати у підписантів, серед яких півтора десятка моїх колег-депутатів. Невже, хоча б один із них не помітив, що під час голосування мене не було у залі? Чи не можна було б перед підписанням запитати мене, що, як і в чому справа? Зрозуміло, що я не голосував би за недоопрацьований варіант Хартії. Тим паче, що, навіть, назва Хартії не зовсім точно трансльована українською. Як можна було подумати, що я, який доробляв другий варіант, проголосую за перший! На мій погляд, автори, а не підписанти, подібних листів не сприяють консолідації здорових сил і не тільки в парламенті. А приймати цю Хартію треба, оскільки вона входить в пакет наших зобов▓язань, взятих при вступі до Ради Європи і її підписали три ⌠короновані■ особи - Президент, Голова Верховної Ради і Прем▓єр-міністр. Проте зобов▓язання треба вибирати такі, які може потягти наш бюджет.

- У квітні ц. р. Український фонд культури відзначив своє 17-ліття. Якими здобутками володіє Фонд, що Вам вдалося зробити за ці роки?

- Український фонд культури √ по суті є первісток неформальних неурядових осередків, який негаласливо, але послідовно подвигає громаду до дійової участі у відродженні й розвої культури, залучає до активної творчості самобутні особистості і колективи. Від своїх першопочатків фонд здійснює довгострокові програми по відродженню і розвитку національної культури: ⌠Пам▓ять■ (минуле і сучасність), ⌠Т. Г. Шевченко■, ⌠Народна пісня, народна творчість■, ⌠Молодь і культура■, ⌠Нові імена України■, ⌠Культура малих міст і сіл■, ⌠Заповідники України■, ⌠Повернення національних цінностей в Україну■.

Ми перші ще у 1988 році вивели на престижні сцени, зокрема й на оперну, мистецькі колективи з репертуаром духовної музики. Серед них √ хор святого Володимира, за що нам ⌠влетіло■ од верхів по саму зав▓язку. Першими ми взялися й за створення музею тоді ще гнаного Івана Гончара. Нині музей діє.

15 січня 1989 року провели перший вечір щедрівок та колядок. На той час це було не тільки новим, а й по суті, забороненим. Ми були (може хтось вже й забув) серед засновників та організаторів Республіканського фестивалю сучасної української пісні ⌠Червона рута■.

Ще в кінці 80-х, до проголошення незалежності, саме УФК започаткував Товариство української мови імені Т.Г. Шевченка, зібрав та переказав на цю шляхетну справу перші внески. Прилучився Фонд і до проведення установчих зборів т-ва ⌠Меморіал■, створення Спілки краєзнавства, заснування Спілки кобзарів та першої в історії школи кобзарського мистецтва в селі Стрітівці на Київщині, яка з 1989 року діє під орудою знакомитого музики Василя Литвина.

Фонд разом з Товариством охорони пам▓яток історії та архітектури першим порушив клопотання про відродження Києво-Могилянської академії. Я особисто домагався у Міністра оборони Язова згоди про вивільнення для неї приміщень військово-морського училища. Нині Академія діє.

Ще до урядових рішень Фонд спільно зі своїм обласним відділенням у 1990-1993 роках спорудив біля Лубен Курган Скорботи в пам▓ять убієнних голодомором.

З перших днів Фонд причетний до повернення на Батьківщину культурних та історичних цінностей, які з різних причин опинилися за межами України. Зокрема, повернуто деякі рукописи Марка Вовчка, творчий спадок Уласа Самчука, окремі художні твори Т. Шевченка, І. Рєпіна, І. Труша, В. Касіяна, Д. Левицького, О. Архипенка, Я. Гніздовського, унікальну ікону Охтирської Божої Матері та інші духовні цінності.

Фонд послідовно сприяє відродженню культур народів, які мешкають в Україні. За його безпосередньої участі створено багато національно-культурних товариств.

Я особисто, пробачте за нескромність, був одним із тих, хто боровся проти будівництва промвузла в Каневі, що загрожувало усипальниці Тараса Шевченка, проти спорудження мосту через Козацьку Хортицю, проти будівництва в Криму АЕС.

Хотів би, зокрема, відзначити нашу програму ⌠Нові імена України■, спрямовану на виявлення та підтримку в творчому становленні юних обдарувань. За останні роки близько 200 талановитих дітей стали Стипендіатами УФК.

Ми ведемо благодійну виставкову діяльність творів образотворчого мистецтва, народної творчості, декоративно - прикладного мистецтва, історичних цінностей, фотографій. Організовуємо вечори пам▓яті, творчі зустрічі, концертні виступи, презентації книг. За сприяння Фонду культури продовжується створення багатосерійного кінофільму про життя і творчість Т. Г. Шевченка ⌠Моя біографія √ це історія мого народу■. Уже створено 12 серій. Щорічно проводимо День пам▓яті та панахиду жертв голодомору 1933 року на пагорбі Скорботи поблизу Лубен на Полтавщині.

З 1990 року Українським фондом засновано Міжнародну премію імені Володимира Винниченка, яка присуджується за творчі досягнення в літературі, мистецтві та за благодійну діяльність.

Зрозуміло, що згадане √ лише мала дещиця від сподіяного. Зробити можна було б і значно більше, аби наш осередок не перебував останніми роками в надзвичайній фінансово-економічній скруті. Та трударі Українського Фонду культури не опускають рук і не впадають у відчай, а з вірою у майбутнє роблять усе можливе для збереження та примноження духовних надбань нашого народу.

- Хотілося б почути від Вас, політика, поета та громадського діяча, яким, на Вашу думку, є світосприйняття сучасного українця. Як сьогодні співвідносяться у світогляді українського народу традиції, віра, наука, філософія, історія?

- Світогляд українця, передовсім, базується на його історичній пам▓яті. Історична пам▓ять кожного народу √ це те ядро, навколо якого формується його світосприйняття. Зараз подекуди спостерігаються спроби відкинути нашу історичну пам▓ять, відкинути наш історичний досвід. Україна відрізняється від Росії. Якщо росіяни можуть бути прихильниками монархічної системи правління, то в Україні вона не пройде. В нас може бути лише парламентська система, або, у крайньому разі, - парламентсько-президентська.

Негативно впливає на формування світогляду сучасного українця і система тих буржуазних цінностей, які нам зараз нав▓язуються. Кажуть, що всі мають рівні можливості. А я кажу: поставте переплисти річку каліку на милицях, хворого та здорову, молоду людину. Хто переможе? Безумовно, ця молода, сильна людина. От і перемогла, і вже вибралася на інший берег, і править тими, які залишилися позаду. Цих ⌠переможців■ небагато, але вони при владі, а тих, які живуть за межею бідності, майже вісімдесят відсотків.

- Що треба робити сьогодні нам, українцям, в умовах зростаючої інформаційної та культурної агресії з боку іноземних держав, щоб зберегти свою ідентичність?

- У першу чергу нам треба бути українцями, відчувати себе господарями на своїй землі. Коли я кажу про українців, то я маю на увазі українців не лише за етнічними ознаками, а й тих громадян України інших національностей, які вважають цю землю своєю Батьківщиною. Для тих, які зараз при владі, ця земля нічого не значить. Вони покористуються владою і всіма благами, що вона дає, і втечуть на літаках за кордон. А ми залишимося. Тому нам зараз треба думати про майбутнє своєї держави, незалежність якої нам дісталася нелегко. За цю незалежність свого часу полягли сотні тисяч українських синів і дочок, про її незалежність мріяли класики української літератури від Григорія Сковороди до Тараса Шевченка. Ми вже багато зробили для представників національних меншин, які проживають в України. Треба щось робити і для українців, щоб українці не почували себе в Україні національною меншиною, як, на жаль, є тепер. Треба обирати українську владу!

Червень, 2003

Інші статті розділу:

2007

Червень
Юрій Костенко, голова Української Народної Партії: ⌠Я впевнено дивлюся в українське майбутнє, побудова української національної держави - це лише питання часу■

Березень
Лариса Ратич, секретар Асоціації ⌠Українська громада в Іспанії■: ⌠Я відчуваю, що в Іспанії кожна людина √ це цінність, і наші люди також відчувають це у ставленні до себе■

2006

Грудень
Андрій Дончик, Головний режисер із запуску нових проектів телеканалу 1+1: ⌠Я переконаний: якщо в нас не буде української масової культури, не буде нашого телевізійного ⌠мила■, українське кіно не буде далі розвиватися■

Травень
Анатолій Погрібний: ⌠Народ ⌠зробиться■ тільки тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта■

2005

Листопад
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ, академік: ⌠Події йдуть нормальним шляхом, і зараз люди мають вибирати свою політичну орієнтацію■

Квітень-травень
Архієпископ Димитрій: ⌠Перспектива православної Церкви √ це мирне співіснування в державі, де кожен має право сповідувати будь-яку віру або її не сповідувати■

Січень
Богдан Неганів, міжнародний спостерігач на виборах в Україні: ⌠Після трьох турів голосування люди починають звикати до демократії, і це піде на користь українській державі■