Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ - Інтерв'ю місяця

Шведський рикстаг

Історія поселення українців у Швеції досить давня. Вона складається з багатьох етапів. Ще на початку XVIII століття в місті Лександі було збудовано козацьку церкву, що об▓єднала навколо себе козаків, які залишили Україну після Полтавської битви. Нечисельні українські групи оселилися у Швеції перед Першою світовою війною. Деякі українці-втікачі прибули сюди з Соловків та Карелії в період між двома війнами.

Після Другої світової війни до Швеції було переселено українців з німецьких таборів для переміщених осіб. Тоді ж почали створюватися і перші українські організації, найбільш відомою з яких була ⌠Українська громада■. Нині у Швеції проживає понад дві тисячі українців. Є серед них і емігранти останньої хвилі.

Більше як двадцять років проживає у Швеції українка Марія Гасан √ постійний член комітету з питань цивільного права шведського риксдагу, член Соціал-демократичної партії Швеції, член управи шведсько- українського товариства ⌠Українська громада■. Пропонуємо Вашій увазі інтерв▓ю з цією цікавою жінкою.

Марія Гасан: ⌠Тут, у Швеції, де нас так мало, українці мають бути разом■

Марія Гасан

- Ви, пані Маріє, українка за походженням, є депутатом шведського парламенту від Соціал-демократичної партії Швеції. Скажіть, чи не заважала Вам Ваша національність обійняти таку високу посаду? І чи допомогло Вам у цьому знання шведської мови?

- Моє походження мені зовсім не заважало. Проте незнання мови затримувало мій трудовий шлях. Перші роки я не могла й мріяти, що зможу бути обраною в будь-які органи влади чи навіть знайти більш-менш пристойну роботу, яка б відповідала моїй освіті. Що може робити історик без мови? Мова √ це моє знаряддя. І тому всі мої зусилля в перші роки були спрямовані на те, щоб опанувати шведську мову. Я закінчила спеціальні курси, багато читала. Хочу зазначити, що курси нічого б мені не дали, якби я не читала художню літературу, не вивчала історію Швеції і, звичайно, не намагалася знайти контакти з місцевим населенням.

- Довгий час Ви були віце-президентом шведсько-українського товариства ⌠Українська громада■. Розкажіть, будь ласка, про роботу товариства. Чи функціонують у Швеції й інші українські товариства? Як складаються відносини між новою еміграцією з України та представниками старої української громади?

- Відділення шведсько-українського товариства ⌠Українська громада■ є в багатьох містах, зокрема, Мальво, Гьотеборзі та Упсалі. Звісно, найбільшим осередком Громади є осередок у Стокгольмі. Нараховує наша Громада десь зо дві сотні членів, серед яких активних √ близько десятка. Коли ми організовуємо свята, то із задоволенням приходить і значно більше людей. Очолює Громаду пані Ірина Сушельницька, яка проживає в Упсалі.

Окрім цього, кілька років тому групою молодих дівчат, які виїхали з України, був організований Союз Українок Скандинавії, який очолює Зоряна Кицько. Союз входить до складу Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. У минулому році вони їздили до Канади на з▓їзд СФУЖО, мали зустрічі з її Головою Оксаною Соколик.

Звісно, наша організація базуються на старій організації українців в Швеції, тому у нас є спадкоємність. Проте є й деякі розмежування. У старої Громади, яка організувалася в 1949 році, була велика мета √ вільна Україна. Часто вони навіть жертвували життям, допомагаючи Україні різними шляхами та підтримуючи дисидентський рух. Я, наприклад, маю книжку ⌠Рух Ковпака■, де всередині вставлені матеріали про національно-визвольний рух в Україні. Багато років очолював ⌠Українську громаду■ Богдан Залога, якого добре знають як в Україні, так і в Швеції. Зараз він вже відійшов від справи, сподіваюся, що пише мемуари. Представники тої української громади зробили багато. Вони мали свою пресу, видавали ⌠Скандинавський вісник■. Зараз ми не маємо не стільки коштів на видання свого друкованого органу, скільки людини, яка б за це взялася.

Сьогоднішня еміграція вже інша, це так звана ⌠трудова■ еміграція. Вони більше цікавляться своїм власним економічним становищем. А у старої еміграції дуже болить душа за тим, що відбувається в Україні, оскільки те, що відбувається, не завжди відповідає їхнім мріям. Проте у Швеції ця ⌠стиковка■ проходить більш-менш спокійно. Може тому, що більшість членів нашої громади √ жінки. Ми намагаємося дати зрозуміти всім, що тут, у Швеції, де нас так мало, українці мають бути разом.

- Хотілося б почути від Вас, члена Соціал-демократичної партії Швеції, яким є шведський механізм забезпечення прав жінок у суспільстві? На скільки представлені вони в органах влади? Яку роботу проводить ваша партія щодо забезпечення повного рівноправ▓я жінок? І чи відомо Вам, як складається доля українок, які приїжджають у пошуках роботи до Швеції? З якими першочерговими проблемами їм доводиться стикатися?

- Жіноче соціал-демократичне об▓єднання організувалася за кілька років до створення Соціал-демократичної партії Швеції. Це сприяло тому, що позиція жінок у партії завжди була сильна. Голос жіночої організації має велику силу, і до нас завжди прислуховуються. Наша боротьба привела до того, що зараз шведське законодавство захищає жінку від дискримінації, передовсім, на робочому місці. Ми пройшли складний шлях. Етапами цієї боротьби стало прийняття у 1939 році закону, яким заборонялася дискримінація жінок, які виходили заміж; надання одноразової допомоги матерям у 50-х роках; введення 1974 року страхування щодо догляду за дітьми, згідно з яким право на декретну відпустку мали й чоловіки; і, нарешті, прийняття у 1988 році радикального закону, яким забороняються акти будь-якого насильства проти жінки, в тому числі й сексуальні домагання в сім▓ї. Проте ми не можемо сказати, що цей процес вже завершився. Ми вдосконалюємо наші закони постійно. Щороку приймається новий закон, який захищає жінку. Внаслідок нашої праці жінки представлені в усіх органах влади майже до п▓ятдесяти відсотків.

Щодо долі українських жінок, які приїжджають до Швеції в пошуках роботи, то їх доля не завжди збігається з долею дівчини Лілі з однойменного фільму, яка покінчила життя самогубством, не витримавши сексуальних тортур. В той же час заробітчани, коли їдуть до Швеції, мають певні ілюзії, проте дуже швидко ці ілюзії розвіюються, і люди розчаровуються. Не знаючи мови, їх чекає тут сама найпростіша робота √ прибирання, ресторан тощо. Тобто перша проблема √ це знання мови. І всі іноземці пройшли цей шлях, незалежно від освіти. А саме найгірше √ коли дівчат обманюють, обіцяють певні контракти, а потім вони потрапляють в сексуальну індустрію.

Кажуть, що Швеція країна, яка не охоче приймає емігрантів. Так воно і є. Бо якщо ти вже отримаєш право на проживання в Швеції, то автоматично набуваєш тих самих прав, які мають всі інші громадяни. Наприклад, після 3 років проживання в Швеції, ти маєш право обиратися і бути обраним до місцевих органів влади. Громадянство набувається після 5 років проживання. Я маю громадянство Швеції з 1991 року.

- Пані Маріє! Ви належите до тих людей, які зреалізувалися як особистості за кордоном. Як Ви ставитися до того, що молоді люди й надалі залишають Україну в пошуках щастя та кращої долі? У чому, на Ваш погляд, погляд депутата шведського парламенту і українки за походженням, полягають наші теперішні негаразди?

- Те, що молоді люди продовжують їхати з України, є для неї великою трагедією. І, врешті-решт, це буде мати жахливі наслідки для економічного росту України, оскільки, передусім, виїжджає інтелектуальна еліта. Мені хочеться сподіватися, що, наберучись досвіду за кордоном, вони повернуться.

У чому полягають наші сьогоднішні проблеми? Ми ж 70 років прожили в суспільстві, яке характеризувалося стагнацією, √ економічною, політичною, соціальною. І вихід з цієї стагнації - це досить довгий процес. Процес, який залежно від того, яка політична сила прийде до влади в Україні, може бути скороченим або продовженим. Але цей процес ми мусимо пройти.

- Розкажіть, будь ласка, докладніше про себе та свою родину.

- Я народилася біля Старокостянтиніва, що на Хмельниччині, у вересні 1952 року. Закінчила середню школу, а потім - з червоним дипломом педагогічне училище. 1972 року поступила на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На другому курсі вийшла заміж. Після закінчення університету працювала в Центральному державному архіві кінофотофонодокументів. У 1986 році за чоловіком, курдом за походженням, виїхала до Швеції. У мене 2 сини √ 29 і 22 років. Вони відокремилися, живуть самі по собі. Переважно, обходяться без нас. Ми з чоловіком живемо вдвох. У нас зараз почався такий собі ⌠райський■ етап життя. Ми можемо повністю віддаватися улюбленим справам, всьому тому, чому не могли віддаватися раніше. Чоловік працює начальником відділу у шведському метро. І теж активний член Соціал-демократичної партії Швеції. Я, як ви вже знаєте, √ постійний член комітету з питань цивільного права шведського риксдагу, член Соціал-демократичної партії Швеції, член управи шведсько-українського товариства ⌠Українська громада■.

- Ми бачимо, що з часом світогляд людини змінюється. Пані Маріє, чим відрізняється Ваш світогляд від світобачення Ваших дітей?

- Відрізняється, хоча б в тому, що мої діти політично не активні. Вони голосують за соціал-демократів лише тому, що мама соціал-демократ. Але це не означає, що вони зовсім не цікавляться політичним або громадським життям. Інколи в наших дискусіях вони можуть довести мене до ⌠білої гарячки■.

Що стосується шведської молоді загалом, то вона входить як в політичні, так і в громадські організації, такі як ⌠Green peas■, екологічний або антиглобалістський рухи. Щодо останнього, то соціал-демократи спочатку поставилися до нього насторожено. Проте потім зрозуміли, що не можна відкидати соціальну базу, яку представляє ця організація. І ми почали до них наближатися. Тому багато акцій ми проводимо разом. Це конгреси, конференції, акції на вулицях.

Післямова.

Українець, де б він не жив, залишається українцем, а тим більше українка. Частина серця та душі нашої співрозмовниці все ще належать Україні. Незважаючи на те, що пані Марія з 1991 року має громадянство Швеції і за цей час стала добрим громадянином цієї країни, вона зберігає свою українську автентичність, постійно ідентифікуючи себе з нами, нашими проблемами та негараздами. Будучи депутатом риксдагу, членом правлячої у Швеції Соціал-демократичної партії, пані Марія реально намагається допомогти Україні у розбудові її громадянського суспільства. Свідченням цього є проведення у м. Києві 14-15 червня ц. р. українсько-шведського семінару ⌠Принцип рівноправ▓я жінок та законодавчий процес■ (див. розділ нашої Інтернет-сторінки ⌠Суспільство і політика■). Отже, бути добрим українцем та робити корисні справи для України, можна, й перебуваючи далеко за її межами.

Липень, 2003

Інші статті розділу:

2007

Червень
Юрій Костенко, голова Української Народної Партії: ⌠Я впевнено дивлюся в українське майбутнє, побудова української національної держави - це лише питання часу■

Березень
Лариса Ратич, секретар Асоціації ⌠Українська громада в Іспанії■: ⌠Я відчуваю, що в Іспанії кожна людина √ це цінність, і наші люди також відчувають це у ставленні до себе■

2006

Грудень
Андрій Дончик, Головний режисер із запуску нових проектів телеканалу 1+1: ⌠Я переконаний: якщо в нас не буде української масової культури, не буде нашого телевізійного ⌠мила■, українське кіно не буде далі розвиватися■

Травень
Анатолій Погрібний: ⌠Народ ⌠зробиться■ тільки тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта■

2005

Листопад
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ, академік: ⌠Події йдуть нормальним шляхом, і зараз люди мають вибирати свою політичну орієнтацію■

Квітень-травень
Архієпископ Димитрій: ⌠Перспектива православної Церкви √ це мирне співіснування в державі, де кожен має право сповідувати будь-яку віру або її не сповідувати■

Січень
Богдан Неганів, міжнародний спостерігач на виборах в Україні: ⌠Після трьох турів голосування люди починають звикати до демократії, і це піде на користь українській державі■