Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ - Інтерв'ю місяця

Я. Мовчан: ⌠Збереження і захист довкілля - першочергова задача людства на сучасному етапі його розвитку■

Мовчан Ярослав Іванович народився 11 серпня 1957 року в Тщенці Мостиського району Львівської області, українець, одружений. В 1974 році закінчив з золотою медаллю Бурштинську СШ ╧3 (Галицький район Івано-Франківської області). У 1979 році закінчив з відзнакою біологічний факультет Чернівецького державного університету, спеціальність - біологія, кваліфікація - біолог, вчитель біології, хімії.

У 1983 році захистив дисертацію на тему: "Аналіз стійкості степових фітоценозів у зв'язку із їх структурою■. Кандидат біологічних наук, спеціальність "екологія". Закінчив курси Світового банку із закупівель (1993 р.). Пройшов докторантське стажування в Нідерландському Інституті передових досліджень (Васенар, 1997 р.). Вільно володіє англійською, польською, російською, українською мовами.

У 1993 √ 1999 рр. обіймав посаду заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України, заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

1999 √ 2000 рр. - консультант депутатської фракції Українського Народного руху(Ю. Костенка) у Верховній Раді України.

З 2000 року по т.ч. працює начальником Департаменту охорони, використання та відтворення природних ресурсів, начальником Управління охорони земельних ресурсів, екомережі та збереження біорізноманіття Мінекоресурсів України.

Співзасновник Національного Екологічного центру, створеного у 1991 році і його виконавчий директор (1992-1993), ініціатор створення і один із засновників екологічних видань в Україні ("Ойкумена" , 1991; "Світ в долонях",1996; "Жива Україна", ІВА "Довкілля",1998). Ініціатор створення інституту екології Національного екологічного центру України.

Бере активну участь у міжнародній діяльності в галузі екології: національний координатор Міжнародної екологічної програми з проблем довкілля Чорного моря; національний координатор "Європейського року збереження природи" в Україні (1995); співголова конференції сторін-підписантів Угоди про збереження водно болотних птахів Афро-євразійського ареалу (1995, Нідерланди); голова групи екологічних радників Програми IUCN для країн Центральної і Східної Європи (1994-1997); член Комітету "Здоров'я та довкілля" Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я та Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН(1996-1998); заступник голови Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН; член Ради Глобальної екологічної фундації(1997-2001).

Працює в галузі методології біології (геоботаніки), досліджень структурно-функціональної організації та стану природних екосистем, екополітики; автор п'яти монографій і понад 120 статей.

- 21-23 травня 2003 року в місті Києві відбулася 5-а Всеєвропейська конференція ⌠Довкілля для Європи■. В роботі Конференції взяли участь посланці 53 країн Європи, Америки, Кавказу і Центральної Азії, а також представники 26 міжнародних організацій. Шановний Ярославе Івановичу! Всеєвропейська конференція міністрів охорони довкілля стала вже п▓ятою конференцією такого рівня. Чим вона суттєво відрізнялася від попередніх?

- В свій час Київська конференція була задумана (а мова йде про 1994-1995 рр.) як:

а) інструмент внутрішньої └екологізації■ України;

б) нагода залучення зовнішніх коштів для вирішення довкільних проблем;

в) робота на імідж України в Європі.

На жаль, майже за 10 років └дороги■ до Києва ця концептуальна задумка не була реалізована. Варто лише сказати, що все одно сенс (і успіх) в Київській конференції був: мова про невеликий, але поступ √ щодо уваги до довкілля, до розвитку процесу └Довкілля для Європи■, до України. Особливістю цієї конференції було те, що вперше конференція відбулася на теренах колишнього Союзу, і частина документів, зрештою, трохи штучно, була присвячена цьому регіону чи навіть Азії (себто, не-Європі, як починався процес; і можна таке розширення пояснювати єдністю регіону Європейської Економічної Комісії (ЄЕК) ООН, але тоді треба міняти і назву процесу (└Довкілля для Європи■), і визначитися, де він кінчається, і міняти методологічні засади екодіяльності із зрозумілих причин. Але це вже інша тема). Вперше конференція ознаменувалася прийняттям регіональної √ Карпатської конвенції. Вперше число учасників конференції перевищило 4 тисячі. Безумовно, найближчим часом підсумки роботи конференції ще будуть аналізуватися, але вже можна сказати, що вона відбулася.

- Які проблеми порушувалися на цій конференції?

- Річ у тім, що, незважаючи на певні заходи, діяльність та фінансування, продовжується погіршення екологічного стану Європи. І, зокрема, це супроводжується падінням рівня біорізноманіття: природа стає все біднішою, а характеристики довкілля, які формують здатність бути людям здоровими, а екосистемам відновлюватися, - погіршуються. Тобто всі ті гарні наміри, програми, рішення все ще не працюють, або, вірніше сказати, не відбулося перелому в поліпшенні екологічної ситуації в Європі.

Власне, над цими проблемами і працює процес ⌠Довкілля для Європи■. Передусім, йдеться про повернення природних характеристик ландшафту та екосистемам континенту. "Здорові люди - у здоровому довкіллі",- так можна визначити девіз цієї Конференції. І багата Європа може собі це дозволити. Безперечно, ми маємо різні екологічні, економічні, соціальні умови в Західній та Східній Європі, на теренах України. Маємо різний рівень готовності суспільства цих частин Європи до розв▓язання екологічних проблем. Проте слід зазначити, що Західна Європа багато вже втратила, наприклад, своє біорізноманіття, а Східна Європа щодо цього значно багатша. В той же час Західна Європа √ багата, Східна √ бідна.

Ще більш специфічна ситуація в Україні, яка, по-перше, бідна, по-друге, має дуже порушене природне середовище, оскільки вона свого часу була і оборонною, і сировинною базою Радянського Союзу. На її території розташовані дуже небезпечні з екологічної точки зору об▓єкти металургійної та хімічної промисловості, зокрема на Донбасі й Придніпров▓ї. Для України характерна також висока розораність земель, одна з найвищих в Європі та світі. З огляду на вищезазначене екологічна ситуація в Україні дуже складна. Але якщо Україна дійсно хоче бути членом світового клубу, бути державою, яку всі поважають, вона повинна робити потужні кроки. Інша річ, що ці кроки мають бути синергійними в екологічному, економічному та соціальному значенні. Власне, це є виклик перед Україною, який дає їй шанс, бо немає ніякого сенсу просто йти дорогою Західної Європи. Ми для цього не маємо ні часу, ні грошей. Тому потрібно зараз, коли ми стоїмо перед приватизацією та формуємо нову державу, закласти такі механізми, які б дозволили державі, насамперед, пам▓ятати базові речі √ здоров▓я, щастя та спокій людей. Все інше є для чогось. Для чогось потрібні машини чи квартири, для чогось потрібен одяг, для чогось потрібні інфраструктурні транспортні речі. Це все інструменти. І вони не потрібні ні хворим людям, ні людям в умовах диктатури, ні людям без майбутнього в державі, яка не користується повагою. Власне, ця синергійність розв▓язання завдань і є унікальний шанс для України. Бо державу все одно потрібно будувати √ будувати, паралельно вирішуючи всі ті проблеми, які я згадував, в тому числі, проблеми Чорнобиля, загальної інфраструктури тощо.

- Які документи, що були підписані під час роботи Конференції, матимуть відчутний вплив для збереження та відтворення природних ресурсів Європи та нашої країни зокрема?

- Насамперед, мова про Карпатську конвенцію. Вона має стати ефективним інструментом вирішення комплексу проблем в Карпатському регіоні √ └Зеленому серці Європи■. Ця конвенція є рекордною щодо часу її розробки та погодження, і це демонструє готовність країн, сторін конвенції, до співпраці, а це обнадіює.

Концептуальною важливим документом конференції є Декларація, яка окреслила перспективи розвитку екополітики в регіоні ЄЕК ООН.

Значним кроком впровадження цієї екополітики є підписані три протоколи до чинних конвенцій. Інша річ, що гарантій їх швидкого втілення в └життя■, як на мене, не є багато. Симптоматично, що і підписали їх порівняно небагато країн. Доречно тут звернути увагу на ще одну обставину: жодного документу не підписала Росія. Пояснення цього для мене очевидне: ліквідація Мінприроди Росії кілька років тому і створення └комітету екології■ і Міністерства природних ресурсів з наступними структурними трансформаціями. Ці рішення є трагічними для природи і російської держави, але вигідними відомствам і кланам. Вони паралізували можливість здійснювати ефективну екополітику, орієнтовану на стратегічну перспективу, а не вигоду сьогоднішнього дня на шкоду завтрашнього. На жаль, сьогодні загроза такого рішення нависла, після останнього засідання РНБО, над Мінекоресурсами України. Досвід Росії має нас застерегти від помилки.

- Розкажіть, будь ласка, про основні положення Конвенції та перспективи її виконання.

- Карпатська конвенція за ідеологією та структурою є рамковою. Вона дуже проста. По-перше, там є кілька статей, де країни беруть на себе певні зобов▓язання. По-друге, країни, сказавши, що вони будуть робити, кажуть, в яких галузях вони це будуть робити. По-третє, країни-учасниці більш-менш домовилися, як вони це будуть робити. Власне, з цього й складається вся Конвенція.

Але, щоб цей ⌠папірець■ став працювати, він має бути втілений в життя певним інструментом. Таким інструментом повинні стати відповідні протоколи до основних статей Конвенції. Ці протоколи будуть присвячені транспорту, біорізноманіттю, землі, плануванню, воді, лісам, сільському господарству тощо. І лише тоді Конвенція набере конкретних рис. Всі ці протоколи будуть додатково підписуватися, ратифікуватися та забезпечуватися фінансово. А далі √ впровадження протоколів через національні програми дій, зобов▓язання окремих галузей, яких вони будуть стосуватися. Треба, щоб ці галузі дбали не лише про сьогодення, де і скільки вирубувати лісу, а й проте, щоб була змога рубати ці ліси через 200-300 років. Щоб ліс, який рубається тут, в горах, на верхів▓ях, не пошкодив тим, хто живе внизу.

Ось про таку систему йшлося на Конференції, таке розуміння свого роду соціального контракту для цього великого регіону, який є дуже важливим для Європи. Значення Карпат для сучасної Європи важко оцінити. Карпатський регіон дає воду і в Балтику, і в Чорне море. Він характеризується високою лісистістю, тобто це ⌠свіжий■ регіон, який забезпечує екологічними послугами щодо повітря, свіжості, стабілізує клімат. Це великий потенціал для туризму та здоров▓я людей. І все це треба використати для держав цього регіону, для Європи, для майбутнього.

- Шановний Ярославе Івановичу! Ви належите до тих людей, які стояли біля витоків формування національної екологічної політики. Як відомо, екологічна освіта є невід▓ємною складовою цієї політики. Як, на Ваш погляд, екологічна освіта впливає на формування світогляду нашої людини?

Можливо, Ви хотіли спитати, як вона може чи має впливати на світогляд └нашої■ людини? Річ в тім, що це те, що треба зробити. І не тільки з └нашою■ людиною і не тільки в Україні. Слід сказати, що це наш шанс, наш └челендж■, і буде прикро, якщо ми цього не зробимо. Я схильний думати, що ми просто втрачаємо нові покоління √ і для суспільства, і для їх наближення до відчуття гармонії з природою, світом живого. Ми всі знаємо причини цього. Проблема в їх подоланні. І можна повернутися до цієї теми і сценаріїв діяльності, спрямованої на виховання здорових, гармонійних людей в здоровому довкіллі, де співають солов▓ї в гаях, в ріках живе форель, над вишнями гудуть хрущі, а люди розуміють, що вони теж колись, як сказав Антонич, гули у вишнях. І будуть люди на Землі.

Серпень, 2003

Інші статті розділу:

2007

Червень
Юрій Костенко, голова Української Народної Партії: ⌠Я впевнено дивлюся в українське майбутнє, побудова української національної держави - це лише питання часу■

Березень
Лариса Ратич, секретар Асоціації ⌠Українська громада в Іспанії■: ⌠Я відчуваю, що в Іспанії кожна людина √ це цінність, і наші люди також відчувають це у ставленні до себе■

2006

Грудень
Андрій Дончик, Головний режисер із запуску нових проектів телеканалу 1+1: ⌠Я переконаний: якщо в нас не буде української масової культури, не буде нашого телевізійного ⌠мила■, українське кіно не буде далі розвиватися■

Травень
Анатолій Погрібний: ⌠Народ ⌠зробиться■ тільки тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта■

2005

Листопад
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ, академік: ⌠Події йдуть нормальним шляхом, і зараз люди мають вибирати свою політичну орієнтацію■

Квітень-травень
Архієпископ Димитрій: ⌠Перспектива православної Церкви √ це мирне співіснування в державі, де кожен має право сповідувати будь-яку віру або її не сповідувати■

Січень
Богдан Неганів, міжнародний спостерігач на виборах в Україні: ⌠Після трьох турів голосування люди починають звикати до демократії, і це піде на користь українській державі■