Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ - Інтерв'ю місяця

Богдан Неганів, міжнародний спостерігач на виборах в Україні: ⌠Після трьох турів голосування люди починають звикати до демократії, і це піде на користь українській державі■

- Пане Богдане, розкажіть, будь ласка, про себе. Де народилися, як потрапили до нас на вибори та стали міжнародним спостерігачем? В чому вбачаєте роль міжнародних спостерігачів на цих виборах?

- Я є громадянином Америки. Народився в Польщі до Другої світової війни. Батьки √ українці. Проживали ми на Волині та згодом переїхали в Галичину. Коли розпочалася війна, батьки поїхали до Німеччини.

В Німеччині ми жили в таборі для переміщених осіб. Там я закінчив українську гімназію. У 1950 році ми поїхали до Америки і поселилися у Детройті, де я декілька років працював робітником на заводі Шевролє. Заробивши деякі гроші та з допомогою стипендії, вступив до Мічиганського університету. У 1958 році, отримавши ступень бакалавра архітектури, закінчив університет, а через 2 роки став магістром цивільної інженерії. Працював інженером-плановиком для будівництва нових міст як у самій Америці, так і за кордоном (Уганда, Саудівська Аравія). У 2000 році вийшов на пенсію. Зараз займаюся громадською діяльністю. Одружений. Маю трьох синів - Христофора, Марка та Колю.

Мене завжди турбувала доля України, особливо її залежність від Росії. Тому коли Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) оголосив про набір добровольців їхати спостерігачами на вибори в Україну, я погодився і на свій кошт приїхав до Києва напередодні першого туру голосування 31 жовтня. На другий тур виборів я не приїжджав, а приїхав на третій.

Я вважаю, що завдання у міжнародних спостерігачів на виборах в Україні дуже важливе √ це захист демократії. Я є громадянином США, де демократія панує вже понад 200 років. В Україну я приїхав для того, щоб спостерігати за дотриманням демократичних принципів при проведенні виборів.

- Під час першого туру виборів 31 жовтня Ви були спостерігачем у Дніпропетровській області. Ваші особисті враження від цього туру?

- Я отримав призначення спостерігати за виборами у містечку Новомосковськ, що біля Дніпропетровська. Хочу сказати, що на перший погляд все виглядало нібито без порушень. Проте порушення таки були. Зокрема, мали місце випадки, коли до списків виборців вносили мерців! Гадаю, що якби не було спостерігачів, то цих порушень було б значно більше. А так, незважаючи на те, що Дніпропетровська область перебувала в інформаційній блокаді, 5 канал телебачення, єдиний канал, який не підлягав контролю уряду та олігархів, не працював, на моїй дільниці Янукович набрав лише на 79 голосів більше, ніж Ющенко.

- Що Ви можете сказати про проведення третього туру виборів в Україні?

- На мій погляд, цей тур був набагато спокійнішим від попередніх. Я був спостерігачем на 50 та 51 дільницях 118 територіального виборчого округу в Києві. Голосування проходило дуже спокійно, за зразком. Члени комісії були поділені на два рівні табори, від Ющенка та від Януковича. Працювали вони злагоджено. Ніяких непорозумінь між ними я не помічав. У мене склалося враження, що люди вже навчилися проводити вибори і в своїй роботі дійшли до досконалості. Протягом всього дня було зафіксовано лише одне порушення: пані вкинула бюлетень за себе й за свого чоловіка. Підрахунок голосів дав такі результати: 50 дільниця √ з 2279 осіб, занесених до списку виборців, у голосуванні взяли участь 1923 виборця, з них за В. Ющенка проголосувало 1609, за В. Януковича √ 246, проти всіх голосувало 52 виборця, недійсними визнано 16 бюлетенів; 51 дільниця √ з 2098 виборців у голосування взяли участь 1777, за В. Ющенка свої голоси віддали 1428 виборців, за В. Януковича √ 285, проти всіх √ 62, недійсними визнано 2 бюлетені.

Порівнюючи два тури, на яких я був спостерігачем, я роблю висновок, що люди в Україні починають звикати до демократії, і це піде лише на користь українській державі.

- Пане Богдане, оскільки на другий тур виборів Ви не приїжджали, то спостерігали нашу ⌠помаранчеву■ революцію здалеку. Як звідти, з Америки, вона Вам виглядала? Кого підтримували українці в Америці на цих президентських виборах?

- Гадаю, що ⌠помаранчеву■ революцію можна порівняти з чеською революцією. ⌠Помаранчева■ революція пробудила світ для інформації про Україну, оскільки до цього часу уявлення про Україну було помилковим, як до частини Росії. Цілий світ із зацікавленням спостерігав за подіями в Україні, особливо в Європі. В Америці до України теж змінилося ставлення на краще. Тепер багато газет, журналів друкують матеріали про події в Україні. Це дуже позитивне явище, бо американці для себе відкривають Україну. Я думаю, що Україна зараз переживає дуже важливий момент. Відбувається відродження нації. Сподіваюся, що нашу країну чекає велике майбутнє. Україна має значний потенціал, особливо, на мій погляд, у туристичній галузі.

Ясна річ, що більшість вихідців з України, які поселилися в Америці, розуміють значення демократії для розвитку країни. Отже, підтримували на виборах Віктора Ющенка, який, на їхній погляд, репрезентує демократію. Ми думаємо, що після цих подій в Україні постане нова нація, яка виховає своїх громадян на демократичних принципах для кращого буття не лише України, а також своїх сусідів, Білорусії та Росії.

- Пане Богдане, оскільки на виборах Ви працювали міжнародним спостерігачем від Українського Конгресового Комітету Америки (УККА) нашим читачам цікаво буде дізнатися про його діяльність.

- Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) є благодійною, освітньою та філантропічною організацією. З часу свого заснування у 1940 році УККА є головним центром українських організацій у США. Він має у своєму складі різноманітні ради, комітети та комісії, зокрема: Шкільну Раду, Раду Оборони і Допомоги Українцям, Комітет Громадської Освіти, Комісії Фільмову та ⌠Четвертої хвилі■ тощо. Всі ці роки Комітет відстоює інтереси американців українського походження, а також створює нові проекти для залучення новоприбулих емігрантів з України. Хочу зазначити, що діяльність УККА не обмежується лише Сполученими Штатами Америки. Сьогодні відділ УККА відкрився вже й в Києві.

Інші статті розділу:

2007

Червень
Юрій Костенко, голова Української Народної Партії: ⌠Я впевнено дивлюся в українське майбутнє, побудова української національної держави - це лише питання часу■

Березень
Лариса Ратич, секретар Асоціації ⌠Українська громада в Іспанії■: ⌠Я відчуваю, що в Іспанії кожна людина √ це цінність, і наші люди також відчувають це у ставленні до себе■

2006

Грудень
Андрій Дончик, Головний режисер із запуску нових проектів телеканалу 1+1: ⌠Я переконаний: якщо в нас не буде української масової культури, не буде нашого телевізійного ⌠мила■, українське кіно не буде далі розвиватися■

Травень
Анатолій Погрібний: ⌠Народ ⌠зробиться■ тільки тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта■

2005

Листопад
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ, академік: ⌠Події йдуть нормальним шляхом, і зараз люди мають вибирати свою політичну орієнтацію■

Квітень-травень
Архієпископ Димитрій: ⌠Перспектива православної Церкви √ це мирне співіснування в державі, де кожен має право сповідувати будь-яку віру або її не сповідувати■

2004

Грудень
Олег Євлогієв: ⌠Не для поразки ми тут стоїмо, ми будемо стояти до перемоги!■