Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ - Інтерв'ю місяця

Анатолій Погрібний: ⌠Народ ⌠зробиться■ тільки тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта■

Погрібний Анатолій Григорович √ доктор філології, професор, академік АН Вищої школи України, Вільної Української Академії наук (Нью-Йорк), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Входив до оргкомітетів, що заснували Товариство української мови ім. Т. Шевченка (⌠Просвіта■), Народний Рух України, Конгрес Української Інтелігенції. Один з керівників Національної Спілки письменників України, голова її Київської організації. Голова Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім. Гр. Ващенка. Автор понад 20 книжок та сотень наукових статей. Лауреат премій ім. І. Огієнка, О. Білецького, І. Багряного, Б. Грінченка, Д. Нитченка, Фонду ім. Т. Шевченка. Член Центральної Ради та Ради Старійшин УРП ⌠Собор■. За публіцистичну діяльність у 2006 році отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка.

- Анатолію Григоровичу! Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■ вітає Вас з присудженням Вам Національної премії України імені Тараса 2006 року. Маємо до Вас, як до нового шевченківського лауреата, перше питання: ким для Вас є Шевченко?

- Для мене Тарас Шевченко √ це синонім України і українського народу. Я відкривав Україну разом із Шевченком, і Шевченка відкривав разом із Україною.

Це були повоєнні роки. Згадується мені, як в хаті моєї тітки читали ⌠Катерину■ Шевченка. Там було багато людей, і жінки плакали. Так я вперше не лише почув, а й побачив своєрідний культ Тараса Шевченка, який цілком органічно та надзвичайно справедливо живе в українському народі. Хоч слово ⌠культ■ само по собі погане слово, але в даному випадку цей культ створив сам народ, і це найвища оцінка.

Чому я кажу, що Тарас Шевченко √ це синонім України? Тому що в нього є формула української державності, формула державності української мови. І дай Боже, пам▓ятати цю формулу кожному посадовцю, починаючи від Президента, хоча наш Президент її чудово знає. Але добре було б, щоб її знали всі міністри та депутати. Вона звучить так: ⌠В них народ і мова, і в нас народ і мова■. Все. Більше нічого. Бо, навіть, ⌠в своїй хаті, своя правда, і сила, і воля■ √ то вже уточнення. Тому для мене Тарас Шевченко √ синонім України, і він має всі підстави, щоб мати культ в Україні. Він є творець української національної ідеї, яку він сформулював цим своїм висловом. Цікаво, що першим це помітив шведський дослідник, великий друг української літератури, який жив на початку 20 століття, Альфред Єнцен.

- Яке місце, на Вашу думку, займає творчість Шевченка в умах та серцях як окремих українців, так і в усьому українському суспільстві?

- Як я вже зазначав, Тарас Шевченко сформулював національну ідею, а якщо сформульована національна ідея, то це те, що має нас зміцнювати як народ, як націю, відкриває нам перспективу. Тарас Шевченко дивовижний чоловік. Це про нього Пантелеймон Куліш сказав, що він ⌠перший із живих українців■. До Шевченка, практично, не було ⌠живих■ українців. Тобто, ⌠мертвий народ■ застав Тарас. Коли говорити про вплив Шевченка на сьогодення, то варто сказати, що з часів Тараса Шевченка всі українці поділилися на ⌠мертвих і живих■, крім ⌠ненароджених■, бо то вже на перспективу. І сьогодні цей поділ зберігає слушність. І по сьогодні українці є ⌠живі■, і ⌠мертві■, і ⌠непробуджені■. Можна, навіть, простежити, як з часів Шевченка на різних відтінках історичного часу співвідношення ⌠живих■ і ⌠мертвих■ українців змінювалося.

- На Ваш погляд, яким є зараз це співвідношення?

- В нас були спалахи, коли кількість ⌠живих■ значно переважала. Це доба визвольних змагань 17- 20-х років ХХ століття. Правда, все це було потоплене більшовиками у крові, ⌠живих■ лишилося мало. Потім була активізація в 60-і роки, а в 70-х їх знову, як отаву, винищили. І так аж до середини 80-х років. В якому співвідношенні ⌠живі■ і ⌠мертві■ українці зараз? Я думаю, що про це можна судити за результатами останніх парламентських виборів. Нас зараз не більше, ніж було на початку 90-х років, коли 90% проголосували за незалежність. Це був порив загальнонаціонального пробудження. Шкода, що влада не скористалася таким могутнім психологічним чинником. Можна сказати, що в той час народ випередив владу.

Проте я не став би сьогодні драматизувати ситуацію, хоча за результатами виборів ми маємо чергове Берестечко. Нація в нас є, і я, вважаю, що вже майже сформована наявна критична маса.

Щодо результатів останніх виборів, то я також не хотів би спрямовувати звинувачення на адресу народу. Народ проголосував так, як проголосував. Він був дезорієнтований політичною елітою, і він, власне, відплатив за цю їхню роз▓єднаність. Не нарочито відплатив, він діяв адекватно до цієї роз▓єднаності, до взаємопоборювання тих людей, які мусили бути в одному таборі. Тому у Шевченка так багато закликів на тему ⌠єдиномислія■, яке, на моє переконання, не може бути тотальним. В Україні сьогодні є п▓ята колона, є багато відвертих ворогів, і тому ⌠єдиномислія■ з усіма не треба. Якщо ти ворог, то тебе треба ставити на місце. Тому цей заклик Шевченка ⌠єдиномисліє пошли■ я пов▓язую, насамперед, з людьми, які мають Україну в серці і в душі.

- А. Г. ! Добре знаючи Вас як поборника та захисника української мови, хотілося б почути, саме від Вас, коментар щодо рішення окремих обласних рад про надання російській мові статусу регіональної. Як, на Вашу думку, це рішення кореспондується з Конституцією України, Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, іншими законами України?

- Вважаю, що деякі наші герострати одержали мандати, і перше, що заповзялися робити, - випалювати українську мову. Годі й сумніватися: прийняті цими радами ухвали означають остаточний потопт по українському слову в цих регіонах, його виведення на віддалені маргінеси суспільно-економічного й культурного життя. Офіційне ставлення до цього має дати Генеральна прокуратура України, до якої вже звернулися Національна спілка письменників та Всеукраїнське товариство ⌠Просвіта■ ім. Т. Шевченка. Я ж висловлю свої міркування.

- По-перше, якщо співвіднести рішення цих рад з відповідними статтями Конституції України, то вони просто не логічні. Адже хіба не гарантує Конституція, що в місцях проживання представників інших етносів їхнім мовам ⌠гарантується вільний розвиток, використання і захист■? Для чого тоді приймати ще один, місцевий, документ про те ж самісіньке використання? Масло масляне? Для того, щоб внести збурення у суспільство? Щоб ще і ще розхитувати і без того слабку Україну, відгризати її по частинах?

- По-друге, подібні рішення суперечать тим роз▓ясненням Конституції України, що їх у грудні 1999 року дав Конституційний Суд. Відповідно до них російська мова може використовуватися саме поряд з українською, а не замість української, витіснивши останню. На жаль, є всі підстави вважати, що нічого ⌠поряд■ більшість депутатів, які проголосували за згадані рішення, і не уявляють, і не допускають.

- По- третє, викликає принципове заперечення те, що підставу для свого рішення депутати √ регіональники шукають у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин. Це лжеінтерпретація цього документа, який спрямований насправді на підтримку тих мов, що перебувають у реальному занепаді, у витісненні, скажімо, державною мовою даної країни. То яка ж таки мова перебуває у маргінесному, принизливому становищі на тій же Луганщині? Невже російська, невже не українська?

- І, нарешті, по- четверте. Депутати вчинили, сказати б, дію самозахватного характеру, віднісши до своєї компетенції те, що насправді до їхньої компетенції не належить. Адже згідно із п.4 ст. 92 Конституції України порядок застосування мов √ це прерогатива Верховної Ради України.

- Починаючи з заснування Руху і зародження української демократії українські письменники завжди були в політиці. І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П. Мовчан, В. Яворівський, Ви та багато, багато інших. На останніх виборах до Верховної Ради багато письменників, літературознавців, вчених ввійшли до списку Українського Народного блоку Костенка і Плюща, інших менш знаних блоків. Результат відомий. Як Вам здається, чи не було це рішення помилковим? Чи не краще було б входити до прохідних, блоків, хоча б ⌠Нашої України■ або БЮТ, а там, всередині цих блоків, використовуючи свій величезний авторитет, відстоювати українські інтереси, зокрема й мову?

- Я належу до тих, хто дуже переживає за цю ситуацію. Навряд, чи треба було розпорошуватися по різних блоках. Та якщо за Вашою логікою, то частині можна було йти у блок Юлі Тимошенко, частині √ у ⌠Нашу Україну■, а частині, можливо, у блок Януковича, щоб розвалювати його зсередини. Почасти так і зроблено. Бо і в ⌠Нашій Україні■ є дехто з нашої національної еліти, Так само і в БЮТ є наші письменники, зокрема Яворівський, Лук▓яненко, Терен. Проте я вважаю, що це не був вихід. Пішли √ то добре. Але решта! Ті, які лишилися в оцих мікроблоках, які так і не з▓єдналися в потужну правицю. Тому я хочу підкреслити, що позначення ⌠Берестечко■, про яке я вже казав, стосується не так маси, як лідерів національних сил. Скільки було розмов про необхідність потужної правиці, яка, зрозуміло, могла б справити відчутний вплив на долю Києва і всієї України, але насправді саме лідери усе й зробили, щоб правиця не з▓явилася.

Відтак, якщо і нарікаймо, шановні лідери, то тільки на самих себе. Не посипаючи голови попелом, не переймаючись розпачем, стиснувши уста, працюймо, вірячи, що хоч ця праця давно вже схожа на сізіфову, все ж вона не є сізіфовою. Вибори бо знову й знову переконали: історичне завдання, сформульоване Іваном Франком, - зробити з мужиків народ, і досі належно не здійснене. Водночас не треба мати сумнівів: народ ⌠зробиться■ лише тоді, коли ⌠зробиться■ його еліта.

- Дякуємо Вам за цікаву та корисну розмову. Сподіваємося, що Ваші заклики до української еліти будуть почуті .

Інші статті розділу:

2007

Червень
Юрій Костенко, голова Української Народної Партії: ⌠Я впевнено дивлюся в українське майбутнє, побудова української національної держави - це лише питання часу■

Березень
Лариса Ратич, секретар Асоціації ⌠Українська громада в Іспанії■: ⌠Я відчуваю, що в Іспанії кожна людина √ це цінність, і наші люди також відчувають це у ставленні до себе■

2006

Грудень
Андрій Дончик, Головний режисер із запуску нових проектів телеканалу 1+1: ⌠Я переконаний: якщо в нас не буде української масової культури, не буде нашого телевізійного ⌠мила■, українське кіно не буде далі розвиватися■

2005

Листопад
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ, академік: ⌠Події йдуть нормальним шляхом, і зараз люди мають вибирати свою політичну орієнтацію■

Квітень-травень
Архієпископ Димитрій: ⌠Перспектива православної Церкви √ це мирне співіснування в державі, де кожен має право сповідувати будь-яку віру або її не сповідувати■

Січень
Богдан Неганів, міжнародний спостерігач на виборах в Україні: ⌠Після трьох турів голосування люди починають звикати до демократії, і це піде на користь українській державі■

2004