Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■

Виставка історичних документів ⌠Україна соборна і незалежна: шляхами творення■. Урок історії.

22 січня 2004 року в Київському Палаці мистецтв ⌠Український дім■ відкрилася виставка архівних документів та фотоматеріалів, присвячена 85-й річниці Акта злуки. На виставці представлено документи періоду Української національної революції 1917 √ 1921 рр. з фондів провідних архівів України: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України й Центрального державного ім. Г. С. Пшеничного.

Різноманітні за характером матеріали виставки є переконливим свідченням складного, багатого за формами і динамікою розвитку процесу українського національного руху від падіння самодержавства до проголошення 22 січня 1919 року Акта злуки Української Народної Республіки і Західно √ Української Народної Республіки. В цих документах відображено національні та державотворчі аспекти Української національної революції, створення та діяльність першого національного парламенту, українського уряду, проголошення самостійної і незалежної Української Народної Республіки, розробка конституції, боротьба за вихід української держави на міжнародну арену. Всього на виставку представлено 62 документи та 50 фотодокументів.

Сумна історія української визвольної боротьби початку ХХ століття постає перед нами мовою документів та фотографій.

Оголошення І Універсалу Центральної Ради на Софійській площі 23 червня 1917 року; відоме фото Першого Генерального Секретаріату Центральної Ради; українська демонстрація у Вінниці, де майже всі її учасники вбрані в українські строї; проголошення ІІІ Універсалу; тут же фото з похорону студентів, які загинули в бою на станції Крути 30 січня 1918 року та унікальне фото, на якому зображені війська Центральної Ради біля Михайлівського Золотоверхого Собору у березні 1918 року.

Центральне місце виставки займають документи Української Центральної Ради, яка за свій короткий період існування прийняла дуже важливі документи, що мали величезне значення для подальшої історії України. Передусім, це 4 Універсали, що за формою подібні до однойменних актів козацьких гетьманів, а найголовніший з них - ІV, який у розпалі боротьби проти більшовиків проголошував самостійну і суверенну державу Україну. Велике значення придавала Центральна Рада національному питанню, про що свідчить Закон Української Центральної Ради про національно-персональну (а не як комусь зараз дуже хочеться територіальну) автономію. І, звісно, найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентсько-демократичним режимом. Привертає до себе увагу й лист С. Шелухіна до Ради Народних Міністрів з проханням вжити заходів для проведення українізації державних установ, який і сьогодні не втратив своєї актуальності.

Багато матеріалів виставки присвячені безпосередньо Акту злуки √ проголошенню об▓єднання двох українських державних установ УНР і ЗУНР в єдину соборну незалежну українську державу, який відбувся 22 січня 1919 року. Це сам Акт злуки, фото Є. Петрушевича, президента ЗУНР, фото, на якому представники Директорії вітають делегацію ЗУНР перед проголошенням Акта злуки, мітинг на Софійській площі з нагоди проголошення Акта злуки ЗУНР і УНР. Ці документи справляють сильне враження, і знову, вже в котрий раз, з хвилюванням перечитуєш слова з Акта злуки: ⌠Однині во єдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України √ Західно - Українська народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна■.

На жаль, через воєнний стан та розбіжності у стратегії та орієнтаціях керівників Східної та Західної України, Акт злуки залишився лише символом споконвічного прагнення українського народу до об▓єднання в єдиній державі. І в цьому його основне історичне значення.

Кажуть, що історія нас вчить тому, що вона не вчить нікого і нічому. Оглядаючи цю виставку і зіставляючи події сьогодення з подіями Української національної революції 1917 √ 1921 рр., констатуєш, що така поширена думка має під собою підставу. Ми вже маємо соборну Україну юридично, а чи є ми ⌠воєдино злиті навіки■, як того прагнули ще на початку минулого століття? Шабаш у Донецьку антиукраїнських сил та заклики цих сил приєднатися до Росії, як і заклики деяких ура-патріотів Галичини і Буковини відокремитися від Великої України, утворивши таку собі сучасну ЗУНРу, й крокувати до Європи самостійно, без решти України, дають підстави говорити, що люди дуже швидко забувають свої помилки і не роблять належних висновків з уроків історії.

Інші статті розділу:

Гетьман України Пилип Орлик - син двох народів

Відомий і невідомий Франко

Пам▓ятаймо про Вінницю (До відзначення Дня пам▓яті жертв голодоморів і політичних репресій в Україні.)

Калитенко Прохор Мокійович √ мученик за Віру (з історії Української Автокефальної Православної Церкви)

Забуттю не підлягає

Життєпис Вільгельма фон Габсбурґа (Василя Вишиваного) за документами двох архівів

Інформацію сайту можна використовувати з посиланням на джерело.