Гетьман України Пилип Орлик - син двох народів

Ми маємо багату конституційну
національну традицію. Її основа,
її опора була завжди воля людей.
Українські конституції не насаджувалися,
українські конституції народжувалися.
(Президент України Віктор Ющенко.)

“Господь наш Ісус Христос сказав: хто хоче бути першим, хай буде ним. А значить, всім слугою і рабом. В історії були люди, які поставали перед Богом, як особистість перед особистістю. Пилип Орлик – із таких. У кожного народу – своє лице, своя самобутність, своя культура. Ми це повинні один в одному поважати. Коли хтось намагається нав’язати комусь свій спосіб життя, мислення, починається протистояння.” З поминальної молитви на честь 335-річчя від дня народження Пилипа Орлика, на батьківщині видатного Гетьмана України.

Пилип Степанович Орлик (11.10.1672-26.05.1742) народився у невеличкому селі Косута Вілейського району в Білорусі в сім’ї Степана Орлика та Ірини Малаховської. За походженням білорус, православного віросповідання. По батьковій лінії рід Орликів походив від панського роду, розповсюдженого в Чехії. Батько – католик, служив у польсько-литовській армії, мати – Ірина Малаховська – православна, із древнього білоруського роду – білоруска.

В сім’ї вихованням Пилипа займалась мати, виховуючи кращі традиції та звичаї сім’ї. Орлик ріс в селі Косута, де всмоктував дух рідної землі, вчився говорити, ходити. Тут пройшли його ранні дитячі роки, почалося юнацтво. І тут, недалеко від села він ходив до школи, отримав початкову освіту, тут, напевно, були у нього друзі та товариші. Пізніше Орлик навчався в єзуїтській академії у Вільні (тепер – Вільнюс).

Після того, як загинув батько в кінці 80-х років ХVІІ ст. сім’я Орликів переїхала на Україну, де Пилип почав навчатись у Могилянській колегії (пізніше – академія). У 1702 році Пилип Орлик займає посаду головного писаря і стає впливовою фігурою в керуючій раді головної гетьманської старшини. Важливу роль у житті Орлика зіграв Іван Мазепа, який приблизив його до себе та мав намір в майбутньому передати йому гетьманську владу. В 1706 році П. Орлик в складі урядової делегації гетьмана Мазепи відвідав Мінськ. Можна припустити, що саме тоді він відвідав і рідне село.

Після смерті І.Мазепи в 1710 році козацька старшина обрала Пилипа Орлика гетьманом та вручила йому булаву Богдана Хмельницького. В день вступу Орлика в гетьманство були об’явлені “Пакти і Конституція прав та вольностей війська Запорізького”, які тепер називаються “Конституція Орлика” – документ, що за свідченнями істориків та вчених на вісім десятиліть випередив ідеї Великої Французької революції. Конституція П.Орлика вперше в сучасній історії розділила владу на законодавчу, виконавчу та судову. Складання та прийняття такого важливого на початку ХVІІІ століття документу свідчила про високий рівень політичної культури українців. Конституція П.Орлика і сьогодні дивує своєю актуальністю та високим правовим рівнем. Вчені та політики не без підстав називають його Конституцію одним з перших у світі демократичним документом, вона випередила правову думку європейських народів на багато десятиліть.

Пилип Степанович Орлик помер в м. Яси (Молдова), могила його не знайшлася. Його син Ригір Орлик став видатним державним діячем Франції, генерал-поручиком, бравим маршалом, членом Королівської ради Франції та довіреною особою Людовіка ХV, отримав титул графа. На землях, що належали Р.Орлику, згодом був побудований аеропорт, який на честь роду Орликів зветься Міжнародний аеропорт Орлі.

За матеріалами газети “Українець в Бєларусі”.
(головний редактор - заслужений діяч
культури України Галина Калюжна.)

Інші статті розділу:

Відомий і невідомий Франко

Пам’ятаймо про Вінницю (До відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій в Україні.)

Калитенко Прохор Мокійович – мученик за Віру (з історії Української Автокефальної Православної Церкви)

Виставка історичних документів “Україна соборна і незалежна: шляхами творення”. Урок історії.

Забуттю не підлягає

Життєпис Вільгельма фон Габсбурґа (Василя Вишиваного) за документами двох архівів

Інформацію сайту можна використовувати з посиланням на джерело.