Український центр гуманітарної інформації ⌠Світогляд■

НА ШЛЯХАХ ПОДОЛАННЯ
ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Загальний вигляд 3-го і 4-го енергоблоків Чорнобильської АЕС. 1986 р.

Загальний вигляд 3-го і 4-го енергоблоків Чорнобильської АЕС. 1986р.

Масштаб чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як ученим, так і політикам усього світу.

Аварія призвела до забруднення більш як 145 тисяч км2 території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок чорнобильської катастрофи постраждало майже 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на Україні √ 2293 селища та міста з населенням приблизно 2,6 млн. людей. Чорнобильська аварія спричинила безпрецедентне опромінення населення зазначених вище держав. За унікальністю структури поширення: просторовою, часовою, професійно-віковою, а також за поєднанням зовнішнього та внутрішнього опромінення вона не має аналогів впродовж всієї історії техногенних катастроф.

Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Великобританія та інші держави.

Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни та потребують об▓єднаних зусиль світової спільноти.

Події у Чорнобилі надали поштовх до розробки Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію та Конвенції про допомогу в разі ядерної аварії, які було прийнято Генеральною конференцією МАГАТЕ на спеціальній сесії у Відні 26 вересня 1986 р. Разом з тим знадобилось ще декілька років, перш ніж офіційні радянські кола відмовились від політики замовчування реальних причин і масштабів аварії та звернулись до професіоналів світового ядерного співтовариства. Уряд колишнього СРСР запросив провести міжнародну експертизу концепції безпечного проживання населення у районах з радіаційним забрудненням та оцінити ефективність відповідних заходів, запроваджених в Україні, Росії та Білорусі. Починаючи з цього моменту, коло учасників співробітництва у справах Чорнобиля почало розширюватись, механізми співпраці вдосконалюватись, а розуміння необхідності кооперації з питань чорнобильської катастрофи остаточно укорінилося як в Україні, так і в світовому співтоваристві. На початку 1990 р. секретаріат МАГАТЕ ініціював розробку Міжнародного чорнобильського проекту, у межах якого відбулося вивчення та оцінка силами міжнародних експертів радіологічних наслідків чорнобильської катастрофи для людини та навколишнього середовища. Управління Чорнобильським проектом здійснював Міжнародний Консультативний комітет, створений за ініціативою відповідних організацій системи ООН та Комісії Європейських співтовариств.

У квітні 1990 р. Постійне представництво України при ООН у Нью-Йорку за дорученням свого уряду разом з повноважними представництвами колишнього СРСР та Білорусі звернулося до ООН з проханням долучити до порядку денного першої чергової (весняної) сесії 1990 р. Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) додатковий пункт: ╚Міжнародне співробітництво з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції╩.

Застережливе оголошення. 1986 рік.

Застережливе оголошення. 1986р.

Проголошення України як незалежної держави привело до подальших позитивних змін у схемі міжнародного співробітництва щодо пом▓якшення наслідків чорнобильської катастрофи. Істотно зросла активність ООН, інших урядових та неурядових організацій, у тому числі КЄС; обсяг допомоги Україні з боку КЄС для забезпечення ядерної безпеки та подолання наслідків Чорнобиля збільшився у 1992 р. у десять разів порівняно з 1991 р.

Міжнародні організації та країни, що сприяли Україні у розв▓язанні проблем Чорнобиля, прагнули полегшити долю сотень тисяч людей, постраждалих внаслідок катастрофи, та виконати тим самим гуманітарну місію, зумовлену доброю волею та загальнолюдськими цінностями, а також отримати доступ до унікального Чорнобильського полігону та придбати досвід подолання наслідків наймасштабнішої ядерної аварії.

Поступово, протягом 1990√1995 рр., домінуючим чинником міжнародного співробітництва у справах Чорнобиля стало прагнення світового співтовариства до безпеки, яке втілилося у такі головні цілі:

- остаточно зупинити Чорнобильську АЕС;

- перетворити зруйнований четвертий блок на екологічно безпечну систему;

- довести рівень безпеки АЕС України до світових стандартів.

Позитивна позиція керівників країн великої сімки суттєво активізувала і двостороннє співробітництво України з окремими країнами.

Велика сімка забезпечила також створення додаткового багатостороннього механізму для негайного прийняття заходів з підвищення експлуатаційної та технічної безпеки АЕС, які не увійшли у двосторонні програми, та закликала світову спільноту взяти участь у його фінансуванні. У 1993 р. Рада директорів ЄБРР створила Рахунок ядерної безпеки, на який країни-донори перераховували кошти для фінансування проектів з підвищення безпеки АЕС у регіоні. Найактивнішими донорами є КЄС і 14 країн: Бельгія, Велика Британія, Данія, Італія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія.

Істотну увагу більшості ядерних держав було прикуто до робіт з локалізації зруйнованого блоку та його перетворення на екологічно безпечну систему, що й до сьогодні є однією з найважливіших у комплексі проблем, пов▓язаних з ліквідацією наслідків чорнобильської аварії.

Початком осмислення шляхів технічного розв▓язання цієї проблеми став міжнародний конкурс, оголошений урядом України. Багато країн Європи, США та інших протягом 1992√1993 рр, взяли участь у організованому Мінчорнобилем України та Національною Академією наук України конкурсі на кращий проект спорудження другого ╚Саркофагу╩ над тимчасовим об▓єктом ╚Укриття╩ та розробки технологій вилучення з нього паливовмісних мас. Участь у конкурсі провідних міжнародних експертів, представників потужних інженерно-технологічних фірм, їх досвід та знання були надзвичайно корисними та сприяли опрацюванню більш чіткого погляду на багатогранну проблему ╚Укриття╩. За підсумками міжнародного конкурсу у 1993 р. було схвалено концепцію поетапного перетворення ╚Укриття╩ на екологічно безпечну систему та проголошено КЄС тендер на розробку ТЕО перших етапів цієї концепції.

Дозиметричний пост перед в'їздом до Києва у травні 1986р.

Переможець тендеру √ консорціум Аllіаnсе √ надав у 1995 р. звіт стосовно ТЕО, головні висновки якого й тепер зберігають актуальність. Головними віхами подальших дій щодо ╚Укриття╩ були:

∙ підписання у Брюсселі Протоколу між Європейської Комісією та Україною для уточнення і координації плану подальших дій за результатами досліджень ╚Альянсу╩ (вересень 1995 р.);

∙ прийняття Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України, урядами країн великої сімки і комісією Європейських співдружностей про закриття Чорнобильської АЕС (грудень 1995 р.).

Нарешті, у 1997 р., в продовження робіт щодо зазначеного вище проекту ТАСІS, при взаємодії КЄС, США, України і групи міжнародних експертів було розроблено детальний план робіт згідно з Рекомендованим курсом дій √ так званий SІР (Shelter Implementation Plan). Фінансування SІР здійснюється за рахунок внесків країн-донорів до спеціально створеного Міжнародного Чорнобильського фонду під адміністративним управлінням ЄБРР. Напрями та хід робіт з проекту SІР висвітлені у розділі Національної доповіді ╚Об▓єкт укриття╩.

Особливу увагу привертає проблема впливу радіаційних чинників аварії на здоров▓я людини. Найактуальніше питання в цій проблемі √ радіаційно індукований рак щитовидної залози √ його діагностика і лікування. Міжнародне співробітництво з вивчення медичних наслідків аварії на ЧАЕС для здоров▓я населення України продовжується й сьогодні.

Важливим кроком стало створення у 2003 р. Чорнобильського форуму під егідою ООН з участю ВООЗ, МАГАТЕ, Європейської Комісії, ЄБРР та інших міжнародних організацій і урядів постраждалих від аварії країн з метою зробити підсумки у наших знаннях і сприяти кращому розумінню й удосконаленню заходів для подолання наслідків аварії. На засіданні Чорнобильського форуму в квітні 2005 р. його учасники від Білорусі, Російської Федерації й України звернулися з проханням розробити рекомендації урядам цих трьох країн за спеціальними програмами охорони здоров▓я і відновлення навколишнього середовища, позначивши потреби в подальших дослідженнях, а також за соціально-економічною політикою. У вересні 2005 р. у Відні відбулося заключне засідання форуму, який розглянув і схвалив доповіді-звіти двох груп наукових експертів √ ╚Здоров▓я╩, підготовлений за координації ВООЗ, і ╚Навколишнє середовище╩, підготовлений за координації МАГАТЕ провідними фахівцями світової науки.

Вчені дійшли висновку, що радіація стане причиною приблизно 4000 смертей серед тих, хто отримав підвищені дози опромінення. Другою критичною групою постраждалих стали діти і підлітки, щитовидна залоза яких внаслідок вживання молока з підвищеним вмістом радіоактивного йоду отримала значні дози опромінення. Всього у 1992√2003 рр. зареєстровано близько 4000 випадків раку щитовидної залози, більшість з яких (99%) успішно прооперовано.

Один з головних висновків форуму полягає в тому, що заходи, прийняті в минулому урядами для подолання наслідків чорнобильської аварії, були своєчасними і адекватними. Водночас сучасні дослідження та спостереження свідчать про необхідність зміни напряму цих зусиль. Форум вважає, що пріоритетом повинно стати соціальне та економічне відродження постраждалих районів Білорусі, Росії і України, усунення психологічного тягаря у їх населення та у ліквідаторів.

Немає сумніву, що Міжнародна наукова конференція в м. Києві, проведення якої заплановано 24√26 квітня 2006 р., стане новим кроком на шляху до пом▓якшення наслідків аварії, підвищення рівня ядерної і радіаційної безпеки та сприятиме подальшому розвитку міжнародного співробітництва у справах Чорнобиля.

(За матеріалами національної доповіді └20 років чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє■, підготовленої Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС).

Інші статті розділу:

Україна презентує себе світові

Між Сциллою та Харибдою (роздуми про сучасну ситуацію в Україні)

Національне відродження чи національне переродження

Інформацію сайту можна використовувати з посиланням на джерело.